Теорія про міграцію до Америки із Сибіру підтвердилася

Учені реконструювали ДНК померлого понад 11 тис. років тому немовляти й виявили невідому раніше популяцію стародавніх індіанців. З'ясувалося, що корінні жителі Америки були розбавлені мігрантами із Сибіру.

3 січня міжнародна команда вчених повідомила про успішне розшифроування ДНК померлої 11,5 тис. років тому у віці шести тижнів дівчинки, кістки якої археологи виявили на Алясці у 2010 році.

Це другий за давністю геном людини, коли-небудь виявлений у Північній Америці, який проливає світло на те, як предки корінних американців потрапили в Західну півкулю, пише "Гордон" з посиланням на The New York Times. Результати аналізу ДНК опублікував журнал Nature.

Згідно з цими даними, померла дитина належала до раніше невідомої групи людей, яка відкололася від інших корінних американців одразу або незабаром після їх прибуття в Північну Америку.

Співавтор дослідження Ескі Віллерслев із Копенгагенського університету наголосив, що знайдено найранішу з відомих гілок людства в Америці. Дослідження підтвердило теорію, згідно з якою американці були розбавлені мігрантами із Сибіру.

У 2010 році під час розкопок у долині річки Танана в центральній частині Аляски виявили тимчасову стоянку стародавніх людей. Там у вогнищі археологи виявили кістки двох немовлят, із яких учені спробували виділити залишки генетичного матеріалу.

Найдавніша виділена вченими ДНК у Північній і Південній Америці має вік 12,7 тис. років. Також було розшифровано геном людини, що жила 8,5 тис. років тому, кістяк якої було виявлено на березі річки у штаті Вашингтон.

Корінні жителі Америки походять від двох основних груп предків – північної (кілька племен у Канаді, а також індіанці навахо й апачі у США) і південної (інші племена індіанців у США, а також корінні народи Центральної і Південної Америки).

Найдавніші з раніше виділених ДНК належали до південної гілки корінних американців. Однак кістки виявленої у 2010 році дівчинки не належать до північної та південної гілок, а є частиною раніше невідомого населення Америки, яке генетично відокремилося від предків корінних американців приблизно 20 тис. років тому.

Учені назвали цих людей стародавніми берінгінами. Берінгія належить до Аляски і східної краю Сибіру, які під час останнього льодовикового періоду були пов'язані сухопутним мостом, що дало змогу жителям Азії потрапити в Західну півкулю.

Предки знайденого немовляти є вихідцями з Азії й відділилися від нинішніх китайців приблизно 36 тис. років тому.

Орієнтовно 25 тис. років тому потік генів жителів Азії до Америки практично припинився – і предки корінних американців стали генетично ізольованими. Вони почали ділитися на окремі генетичні групи приблизно 20 тис. років тому. Першими відкололися стародавні берінгійці, представницею яких і є виявлена дівчинка. Ще приблизно 4 тис. років потому, за оцінками вчених, з'явилися північна і південна гілки корінних американців.

Нове дослідження доводить існування стародавніх берінгів, однак не дає вченим відомостей про їхню долю.

Нинішні корінні американці, які живуть в околицях місцевості, біля якої було виявлено кістки дівчинки, належать до північної гілки. Дослідження демонструє, що їхні предки повернулися на Аляску, можливо, замінивши або витіснивши давніх берінгійців.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.