Археологи знайшли піратську книгу ХVІІІ сторіччя

Американські археологи виявили в гарматі піратського корабля обривки книг ХVІІІ століття.

Уривки паперу, який гниє, знайшли в затворі гармати з корабля "Помста королеви Анни", який належав пірату Едварду Тічу на прізвисько Чорна Борода, пише "Новое время" з посиланням на Science Alert.

Дослідники з Департаменту природних і культурних багатств Північної Кароліни підкреслюють, що це - чудова знахідка, оскільки папір вкрай рідко зберігається після корабельної аварії - і ніколи не було зафіксовано, щоб він зберігся після корабельної аварії 300 років тому.

Археологи вивчали металеву частину гармати з корабля "Помста королеви Анни", а коли витягли затвор, знайшли всередині 16 невеликих фрагментів паперу. Ці уривки були дуже тонкими, і для того, щоб зрозуміти, який текст на них надруковано, вченим знадобилося кілька місяців.

Спочатку вчені змогли прочитати лише кілька слів, серед яких були "атом" і "хіло". Останнє слово було набрано дуже характерним курсивом, і судячи з усього, вказувало на назву місця - так називалися, наприклад, місто на Гаваях і поселення в Перу. Але гавайське місто було засноване через 60 років після аварії корабля "Помста королеви Анни".

Зліва - знайдений клапоть сторінки, справа - відновлений фрагмент тексту. Фото: NC Department of National and Cultural Resources

Виявилося, що знайдені на кораблі Чорної Бороди папери були залишками праці "Подорож до Південного моря і навколо світу", яка вперше була видана в 1712 році і в якій, зокрема, описувалася подорож до берегів Південної Америки. Подібні книги були досить популярні в ХVІІІ столітті. За словами дослідників, в книзі розповідається про реальний досвід автора Едварда Кука на борту корабля "Герцогиня", одного з двох кораблів під командуванням капітана Вудеса Роджера - англійської капера.

До речі, вчені припускають, що книгу могли засунути в гармату з мотивів помсти. Справа в тому, що пірат Вудес Роджерс пішов на службу британській короні, став губернатором Багамських островів і почав боротьбу з піратами в Карибському морі.

Що ж стосується того, як книга опинилася на борту корабля "Помста королеви Анни" і кому вона належала - ці питання, ймовірно, залишаться без відповіді. Проте це важлива частина археологічних доказів наявності книг на вітрильних суднах в ХVІІІ столітті.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.