Археологи знайшли піратську книгу ХVІІІ сторіччя

Американські археологи виявили в гарматі піратського корабля обривки книг ХVІІІ століття.

Уривки паперу, який гниє, знайшли в затворі гармати з корабля "Помста королеви Анни", який належав пірату Едварду Тічу на прізвисько Чорна Борода, пише "Новое время" з посиланням на Science Alert.

Дослідники з Департаменту природних і культурних багатств Північної Кароліни підкреслюють, що це - чудова знахідка, оскільки папір вкрай рідко зберігається після корабельної аварії - і ніколи не було зафіксовано, щоб він зберігся після корабельної аварії 300 років тому.

Археологи вивчали металеву частину гармати з корабля "Помста королеви Анни", а коли витягли затвор, знайшли всередині 16 невеликих фрагментів паперу. Ці уривки були дуже тонкими, і для того, щоб зрозуміти, який текст на них надруковано, вченим знадобилося кілька місяців.

Спочатку вчені змогли прочитати лише кілька слів, серед яких були "атом" і "хіло". Останнє слово було набрано дуже характерним курсивом, і судячи з усього, вказувало на назву місця - так називалися, наприклад, місто на Гаваях і поселення в Перу. Але гавайське місто було засноване через 60 років після аварії корабля "Помста королеви Анни".

Зліва - знайдений клапоть сторінки, справа - відновлений фрагмент тексту. Фото: NC Department of National and Cultural Resources

Виявилося, що знайдені на кораблі Чорної Бороди папери були залишками праці "Подорож до Південного моря і навколо світу", яка вперше була видана в 1712 році і в якій, зокрема, описувалася подорож до берегів Південної Америки. Подібні книги були досить популярні в ХVІІІ столітті. За словами дослідників, в книзі розповідається про реальний досвід автора Едварда Кука на борту корабля "Герцогиня", одного з двох кораблів під командуванням капітана Вудеса Роджера - англійської капера.

До речі, вчені припускають, що книгу могли засунути в гармату з мотивів помсти. Справа в тому, що пірат Вудес Роджерс пішов на службу британській короні, став губернатором Багамських островів і почав боротьбу з піратами в Карибському морі.

Що ж стосується того, як книга опинилася на борту корабля "Помста королеви Анни" і кому вона належала - ці питання, ймовірно, залишаться без відповіді. Проте це важлива частина археологічних доказів наявності книг на вітрильних суднах в ХVІІІ столітті.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.