У Вінниці відкрили меморіальну дошку єврею-сотнику Армії УНР. ФОТО

Сьогодні у Вінниці урочисто відкрили меморіальну дошку сотнику армії Української Народної Республіки та соратнику Симона Петлюри – єврею Семену Якерсону.

Подію приурочили віддразу до трьох дат – 100-річчя Української революції, 120-ї річниці від народження Якерсона та Дню Збройних Сил України. Відтепер таблицю можна буде побачити на фасаді Вінницького торговельно-економічного інституту (вулиця Соборна, 87), передає вінницьке видання "Вежа".

"Нам чомусь здається, що УНР у перший період того часу – це виключно сприйняття українців як політичної нації. Але політична нація виключає поняття національності як такої. А Якерсон, який був вінничанином з російськомовної родини єврейського походження, офіцером армії УНР – це було взагалі нереальним в специфіці Російської імперії", – говорить Олександр Федоришен, очільник "Центру історії Вінниці".

 

Також історик зазначив, що оскільки зв’язок Вінниці із подіями сторічної давнини є очевидним, відтак головною метою є створення музею Тимчасової Столиці УНР. Протягом наступних років також буде відбуватись ще низка меморіативних заходів щодо вшанування подекуди невідомих чи забутих вінницьких героїв.

Ініціатором встановлення дошки став київський благодійний фонд "Героїка" та низка інших недержавних організацій, консультування надавав "Центр історії Вінниці". У якості скульпторів була запрошена творча майстерня "Оврах".

 

Установлення дошки на фасаді вінницького ВТЕІ КНТЕУ не випадкове, адже за даними архіву Вінницької області, Семен Якерсон проживав зовсім поруч – за адресою вулиця Соколова, 3 (тепер – вулиця Шиповича). Утім, до сьогодні будинок сотника не зберігся.

На події були присутні міський голова Вінниці Сергій Моргунов та заступник голови Вінницької ОДА Ігор Івасюк. Після вітального слова, вони вшанували пам’ять вінничанина покладанням квітів до відкритого меморіального знаку.

 

Кошти на виготовлення дошки – 70 тисяч гривень – надала Вінницька обласна державна адміністрація.

Унікальність постаті Семена Якерсона, зокрема, В тому, що вінничанину з єврейської міщанської родини вдалося не тільки взяти участь у низці знакових та важких бойових дій, а й при цьому мати доволі високе офіцерське звання сотника Армії УНР.

Якерсон служив у таких українських військових підрозділах: Одеська гайдамацька бригада, Перший дієвий полк імені Винниченка, Третя Залізна дивізія та Гарматний курінь Першої кулеметної дивізії.

До речі, щодо національності, сам Семен Якерсон свого часу зазначив в одному з документів: "національність – українець, віросповідання – юдей".

Завершилось життя сотника у гетто в Празі 1944 року від рук нацистів.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.