Помер останній король Румунії

У Швейцарії у віці 96 років помер колишній король Румунії Міхай.

Про це повідомляє Радіо "Свобода".

Екс-монарх серйозно хворів протягом останніх 1,5 року. Міхай I, який був останнім живим монархом зі східноєвропейських країн, припинив участь у публічних заходах у березні 2016 року. Тоді королівський дім оголосив, що в нього діагностували рак шкіри і лейкемію.

 Міхай Перший. Фото: Reuters

Колишньому королю зробили операцію в клініці в Лозанні. Його стан погіршився з 6 листопада.

Міхай І Гогенцоллерн-Зігмарінген народився в 1921 році в родині принца Кароля, чия династія походила з роду прусських і німецьких імператорів. Був на престолі в 1927–1930 і 1940–1947 роках, тобто в дитячому й дуже молодому віці. У часи диктатури генерала Йона Антонеску (1940–1944) залишався маріонетковим правителем. 

Король Міхай у 1942 році в Севастополі

Однак з наблженням Червоної армії до кордонів Румунії 25-літній Міхай вступив у змову з антифашистською опозицією та скинув владу Антонеску. Король оголосив про приєднання Румунії до Антигітлерівської коаліції й оголосив війну Третьому Райхові.

Відтоді румунська армія брала участь у боях з Вермахтом. За це Міхай отримав найвищий радняський орден "Перемога" і останнім часом залишався єдиним живим власником цієї нагороди.

Текст указу Президії Верховної Ради СРСР про нагородження короля Румунії Міхая Першого орденом "Перемога". Він став наймолодшим кавалером ордена і на момент смерті залишався єдиним його носієм.

Але, коли в 1947 році комуністи скасували монархію, Міхай змушений був зректися престолу й емігрувати до Швейцарії. Колишній король займався фермерством, працював льотчиком та брокером на біржі. Уперше повернувся до Румунії в 1992 році після повалення комуністичного режиму. У 1997 році Міхаю повернули румунське громадянство. 

Був одружений на принцесі Анні Бурбон-Пармській (1923-2016).

Як кавалер найвищого радянського ордена та головнокомандувач військами країни-учасниці Антигітлерівської коаліції брав участь в урочистостях до Дня Перемоги в Москві в 2005 і 2010 роках.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.