Більшість росіян упевнені, що мають особливе значення у світовій історії

Кількість громадян Російської Федерації, які впевнені, що російський народ посідає особливе значення у світовій історії досягло максимуму за весь час досліджень.

Так вважають 64% респондентів дослідження "Левада-центру", повідомляють "Ведомости".

До того ж, пікової точки досягла кількість тих, хто вважає Росію великою державою – 72% росіян (того року – 64 %).

З думкою  про свій народ в опитаних передусім пов’язується історія (46%), місце, де людина народилася (39%), і "земля, на якій ми живемо" (38%).

Із державою народ асоціюється лише у 17% респондентів, хоча рік тому так відповідали 26%. Пишаються тим, що живуть у Росії, 83% опитаних. Самою країною пишаються 67%.

 

Ріст великодержавних настроїв, за словами соціолога "Левада-центру" Каріни Піпії, можна пояснити реакцією на "несправедливу", "антиросійську" політику країн Заходу, яка консолідує громадську думку навколо ворогів останні три роки.

"Подібний захисний націоналізм, як правило, завжди призводить до консолідації навколо історико-культурного ядра, що у випадку Росії вкладається в ідеологію "особливого шляху", особливої ролі російського народу у світовій історії", – говорить Піпія.

Великодержавні настрої не зникають, оскільки вони накопичвалися дуже давно – із середини 1990-х років, відзначає політолог Олексій Макаркін:

"Після розпаду Радянського Союзу багато людей вважали, що це тимчасово, однак раптом з’ясувалося, що жодна з країн не збирається "повертатися". Це наклалося на зниження міжнародної ролі Росії, економічну кризу, почуття непевності у завтрашньому дні. Усе це компенсувалося мріями про велике майбутнє. Після Криму ці почуття закріпилися".

Навіть у випадку зростання протестних настроїв і претензій до влади імперські настрої зберігатимуться, вважає експерт.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.