АНОНС: Головред "Газети польської" презентує книжку "Заповіт І Речі Посполитої"

14 грудня в Києві відбудеться презентація - круглий стіл, присвячений книзі польського журналіста Томаша Сакевича "Заповіт І Речі Посполитої".

Томаш Сакевич - головний редактор Gazety Polskiej. Під час Революції Гідності газета активно підтримувала Україну, її баннер прикрашав "йолку" на київському Майдані.

Пан Сакевич не є фаховим істориком, тож його книга радше публіцистична. У ній автор, разом з іншим, виклав свої погляди на ягеллонську традицію, на історію українсько-польських стосунків і на їх нинішній стан.

Книгу переклав на українську мову доктор історичних наук, директор Інституту європейської інтеґрації Львівського університету Богдан Гудь.

 

Учасники презентації:

Томаш Сакевич – головний редактор „Gazety Polskiej", автор книги

Катерина Диса – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Національного університету "Києво-Могилянська академія", директор Центру польських та європейських студій ім. Єжи Гедройця.

Модератор – журналіст Юрій Рудницький.

У презентації - круглому столі також висловили згоду брати участь:

Наталя Старченко – доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії середніх віків та ранньмодерного часу Інституту історії України НАНУ.

Олександр Алфьоров – кандидат історичних наук, вчений секретар сектору генеалогії та геральдики Інституту історії України НАН України.

Ігор Бігун – науковий співробітник Центру дослідження визвольного руху, редактор видання "Історична правда". 

Іван Патриляк – доктор історичних наук, декан історичного факультету Київського Національного університету ім. Т. Шевченка.

14 грудня, четвер, 18.00

Місце: Центр польських та європейських студій НаУКМА (Київ, вул. Волоська, 10).

Вхід вільний.

Робочі мови: українська, польська

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.