Твори Мартіна Лютера вперше видані українською мовою

У Києві 5 грудня, презентували одразу 5 томів перекладу творів Мартіна Лютера, які вперше стали доступні українською мовою.

Перекладені уривки представляють відомого богослова у різних іпостасях, що стало подарунком до завершення святкування 500-ліття Реформації у 2017 році, повідомляє Релігійно-інформаційна служба України.

"Сьогодні ми дякуємо за той період, коли Писання стало розходитись і німецькими землями, і всієї Європи, - поділився перекладач творів реформатора, священик Української Лютеранської Церкви В’ячеслав Горпинчук.  Доктор Лютер написав близько 120 томів, тут представлена лише невеличка добірка його творів. Для розуміння Реформації і Лютера нам треба читати його твори, аби оновити наші думки та згадати, що головне спасіння для нас є у Христі. Є класична цитата, як Лютер описує віру: "Якщо є віра, то діла випливають із віри. Бо коли є жива віра, то діла випливають із неї".

П’ятитомник вміщує понад 80 творів ідеолога європейської Реформації XVI століття.

Фото: Релігійно-інформаційна служба України

За словами ініціатора видання, Мартін Лютер відрізнявся надзвичайним почуттям гумору та міг вставити міцне слівце, що було досить незвичним для оточення того часу. Найважчим завданням для перекладача було передати той контекст і атмосферу, у якій писались його численні твори.

В українському перекладі Лютер представлений в кількох іпостасях.

У першому томі він постає проповідником, це його проповіді на перші 4 розділи Євангелія від Св. Івана в його рідній церкві Св. Марії у Віттенберзі.

Другий том показує Лютера радше як неперевершеного перекладача Писання. Пан Горпинчук підкреслив, що німці можуть завдячувати автору за німецьку літературну мову.

Третій том – де Лютер представляється богословом, включає у себе його славетні лекції про Послання до Галатів – це є ключовою тема Реформації про доктрину спасіння вірою.

Четвертий том – це Лютер як реформатор суспільства, що дуже важливо для України сьогодні.

П’ятий том – це Лютер як людина, як приятель. Це радше апокрифи, які писали інші людини про нього. Тому що Лютер жив у великому будинку, у нього була чудова дружина і вона була активною у піклуванні за гостями. Вони сідали за великим столом, частувались і вели різні бесіди. Принаймні чотири людини записували їх бесіди та його відповіді.

Тут представлена мала частина цих розмов та записів. Хоча якщо брати повне видання, то там близько 4 000 сторінок.

В’ячеслав Горпинчук підкреслив, що Лютер не мав за мету вийти з Церкви, але він бажав лише одного – аби Рим дозволив служителям проповідувати Євангеліє для мирян.

Ігор Рудзік, секретар Української Лютеранської Церкви, додав, що під час роботи над томами українська група намагалась максимально дотримувалась оригінальної структури тексту, аби нічого не було викривлено.

"Це подарунок під кінець року Реформації, – переконана релігієзнавець, професор Інституту філософії ім. Сковороди Людмила Филипович. - Зараз, коли слово "реформатор" таке популярне, давайте спитаємо себе, що мотивує цих людей? Без сумніву, Лютера мотивували духовні речі. Він був прекрасним викладачем, теологом, міг зробити унікальну кар’єру.

Але уявіть, що він від усього відмовляється, одружується і починає змінювати світ навколо себе. Зараз мало людей, які могли б присвятити своє життя власній зміні і зміні середовища, де вони живуть. Він мав сміливість повстати проти такої машини, як Римо-католицька церква. Оця жертовність сьогодні є дуже актуальним прикладом".

Спонсором видання виступила Фундація "Лютеранська спадщина" (засновник – превелебний доктор Роберт Ран, виконавчий директор – превелебний Метью Гайзе), організатором перекладу та видання в Україні виступила пані Анжела Горпинчук, дияконеса Української Лютеранської Церкви.

Комплекти 5 томів українського перекладу можна отримати особисто від В’ячеслава Горпинчука або замовити на сторінці фундації чи Української Лютеранської Церкви.

Деякі томи залишаться в медіа-центрі, а також потраплять у бібліотеку Києво-Могилянської академії. Уцілому, планується видання усіх томів творів Мартіна Лютера.

Нагадаємо, цього року світ відзначає 500-річчя Реформації, відзначення якого в Україні підтримали Президент України та Кабінет Міністрів

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.