Вічний вогонь у столичному парку Слави залили цементом. ФОТО

У ніч із 6 на 7 листопада невідомі залили цементним розчином Вічний вогонь у Києві.

Повідомлення про наругу над Вічним вогнем у парку Вічної слави надійшло в поліцію сьгодні вранці, передає офіційний інтернет-портал Київської міської державної адмінстрації

Поліцейські, які прибули на місце, виявили вісім відер із залишками цементу, розкиданих навколо Вічного вогню. 

Фото: Еспресо TV.

"Подібні акти вандалізму – ганебний приклад неповаги до історії та пам’яті героїв. Впевнений, що вандалам не уникнути відповідальності. Ми сподіваємось, що правоохоронці оперативно встановлять осіб, які це зробили. І всі міські служби, які будуть потрібні, сприятимуть цьому, а записи з камер відеонагляду допоможуть встановити особи злочинців", – заявив заступник голови КМДА Олексій Резніков.

Зараз правоохоронці з’ясовують усі обставини інциденту. На місці працює слідчо-оперативна група Національної поліції, кінологи та газова служба.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.