Латвійський Сейм зрівняє всіх учасників Другої світової війни

У четвер, 2 листопада, Сейм Латвії у другому читанні схвалив законопроект про присвоєння статусу учасника Другої світової війни.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на Delfi.

Як говориться в анотації, мета цього кроку - визнати заслуги громадян Латвії, які брали участь у цьому глобальному конфлікті, незалежно від того, проти кого вони воювали: нацистської Німеччини і її союзників чи проти СРСР.

Також в законі буде прописано, що Латвія не несе юридичної відповідальності за скоєне окупаційними силами під час її окупації. А також що Латвія як самостійна держава у воєнних діях під час Другої світової участі не брала.

Учасниками Другої світової війни планують визнати тих жителів, які станом на 17 червня 1940 року було громадянами Латвії або легально приїхали сюди на постійне місце проживання.

У статусі учасника Другої світової війни буде відмовлено представникам націонал-соціалістичної партії нацистської Німеччини, її парамілітарних структур, таємної поліції і служб безпеки.

Те ж стосується осіб, яких засуджено за злочини проти людства, а також співробітників КГБ СРСР і ЛССР, за винятком тих, які за радянських часів працювали на адміністративно-господарських та пов'язаних з плануванням і фінансами посадах.

Учасникам Другої світової війни планують видавати свідоцтво встановленого зразка і пам'ятний нагрудний знак. Самоврядування матиме право вирішувати питання про надання соціальних гарантій учасникам Другої світової війни і в рамках своїх бюджетів виділяти їм допомогу, пільги зі сплати муніципальних зборів або в отриманні послуг.

Латвійський Сейм ще повинен розглянути цей законопроект в остаточному читанні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.