Археологи знайшли невідому порожнину всередині піраміди Хеопса. ФОТО

Археологи відкрили містичну порожнину, заховану глибоко всередині піраміди Хеопса – найстарішого зі семи чудес стародавнього світу.

Науковці підозрювали про існування порожнини ще 2016 року, однак точко підтвердити це вдалося лише тепер завдяки мюонному скануванню (технологія працює за принципом рентгенівського сканування, тільки замість рентгенівських променів – мюонні космічні промені).

Масивна порожнина всередині піраміди має як мінімум 30 метрів завдовжки, пише "Українська правда. Життя" з посиланням на Naked Science.

Фото: Naked Science

Порожнина розташована над великою галереєю – коридором, який з'єднує покої правителя і правительки у самому центрі історичного пам'ятника.

Заміри показують, що порожнина має подібні до великої галереї розміри. Це перша велика структура, знайдена всередині піраміди з ХІХ століття.

 

Наразі незрозуміло, чим була ця порожнеча: коридором, покоями, чи відігравала вона якусь важливу роль у будівництві самої піраміди.

Імовірно, загадкову кімнату не використовували в поховальних ритуалах, а вона була структурним елементом піраміди, який допомагав розподілити вагу каменю.

Зараз учені працюють над створенням крихітного дрона, який зможе обстежити піраміду ізсередини, якщо вдасться отримати від влади Єгипту дозвіл та таке дослідження.

Піраміда Хеопса – це гробниця єгипетського фараона IV династії Хуфу. Її створили більш ніж 2,5 тисячі років до нашої ери.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.