Спецпроект

АНОНС: 25 листопада Україна вшанує жертв Голодомору

Голодомор — помста за свободу. Історики пояснюють: Сталін організував геноцид, щоб покарати українців за незалежність 1917—1921 років.

25 листопада українці та світ, як і щороку, вшанують пам’ять убитих Голодомором 1932–33 років. Жалобні заходи традиційно відбуваються також у 32 країнах світу.

Національні пам’ятні заходи до 84 роковин геноциду пройдуть під гаслом "Голодомор — помста за свободу, помста за революцію".

 

Як відомо, у 1917—1921 українці відродили власну державність. Українська революція не лише повернула нашу Батьківщину на мапу світу. Нова держава задекларувала демократичний лад та дотримання основних прав і свобод людини.

Із перших днів Українська Народна Республіка протистояла російській інформаційній та військовій агресії. Втім війна більшовиків проти України не завершилася із падінням державності.

 

Уже через десятиліття більшовики завдадуть остаточного, на їх думку, удару по окупованій Україні. В Інституті національної пам’яті пояснюють: насильницьке вилучення продовольства, блокада сіл та цілих районів, заборона виїзду за межі охопленої голодом України, репресії  — все це мало знищити українське прагнення незалежності й самих українців.

"Голодомор — це помста за свободу. Українців карали смертю за здобуту незалежність від імперій. Геноцид знищив ключові свободи: мільйони позбавлені життя, в країну повернено рабство — селянам обмежили пересування і відібрали паспорти, колгоспи застосовували примусову працю, люди не могли сподіватися на недоторканість житла, не мали свободи релігії, їх обмежили в культурних правах. Але режим не зумів досягнути головного — Україну не зламали. І свою незалежність ми змогли підтвердити вже 1991 року", — говорить Володимир В’ятрович, історик, Голова Українського інституту національної пам’яті.

 

Всесвітньовідома історик, лауреат Пулітцерівської премії Енн Епплбом, яка перебуває з візитом у Києві, зокрема з нагоди виходу її нової книги "Червоний голод: Війна Сталіна проти України" відзначила під час виступу на Благодійному вечорі Києво-Могилянської академії: "Історія Голодомору — це трагедія, але історія України — не трагедія. Незважаючи на мільйони вбитих під час війни Сталіна проти України, ваша країна є на мапі світу".

Національні пам’ятні заходи розпочнуться у Києві о 14.30 біля Меморіалу жертв Голодомору.

О 16:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання, під час якої мільйони українців запалюватимуть свічки біля Меморіалів Голодомору та на підвіконнях осель.

Український інститут національної пам'яті розробив та пропонує використовувати наступні візуальні матеріали.

 

Інститут нагадує, що в день пам’яті жертв Голодомору українські телеканали та радіо мовлять у режимі жалоби. УІНП звертається до всіх медіа вшанувати пам’ять мільйонів убитих під час геноциду, розмістивши в цей день в ефірі та на перших шпальтах знак пам’яті Голодомору або свічку.

Нагадємо, Голодомор — злочин геноциду проти Українського народу, результат спеціально організованого комуністичним керівництвом штучного голоду у 1932–1933 роках, що спричинив загибель майже чотирьох мільйонів людей.

Визнання Голодомору 1932—1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України "Про Голодомор 1932—1933 років в Україні".

Голодомор залишається історичною темою, що демонструє найбільший консенсус українців в оцінці минулого. За цьогорічною соціологією, 77% вважає його геноцидом.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.