Сквер імені Косіора в Києві перейменували на честь полковника Болбочана

21 листопада депутати Київради перейменували сквер ім. Станіслава Косіора на честь Петра Болбочана.

Сквер, що на вул. Cічових Стрільців, 86, перейменували 85-ма голосами на пленарному засіданні Київської міської ради, повідомляє її прес-служба.

Відповідне громадське обговорення тривало з 1 березня по 1 травня 2017 року на єдиному веб-порталі територіальної громади Києва. З-поміж 375 учасників голосування 294 висловилося за перейменування.

Петро Болбочан

ДОВІДКА:

Петро Болбочан (1883—1919) — полковник Армії УНР, у 1918 році брав участь в обороні Києва проти червоноармійських частин Муравйова, у 1918—1919 роках командував Окремою Запорізькою дивізією та Запорізьким корпусом. Провів Кримську операцію зі звільнення півострова від радянської влади і частин Червоної армії. У листопаді—грудні 1918 року на керував антигетьманським повстанням на Харківщині.  

Станіслав Косіор (1889—1930) — Перший секретар ЦК КП(б)У в 1934—1938 роках, один із організаторів Голодомору 1932—1933 років.

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».