Сквер імені Косіора в Києві перейменували на честь полковника Болбочана

21 листопада депутати Київради перейменували сквер ім. Станіслава Косіора на честь Петра Болбочана.

Сквер, що на вул. Cічових Стрільців, 86, перейменували 85-ма голосами на пленарному засіданні Київської міської ради, повідомляє її прес-служба.

Відповідне громадське обговорення тривало з 1 березня по 1 травня 2017 року на єдиному веб-порталі територіальної громади Києва. З-поміж 375 учасників голосування 294 висловилося за перейменування.

Петро Болбочан

ДОВІДКА:

Петро Болбочан (1883—1919) — полковник Армії УНР, у 1918 році брав участь в обороні Києва проти червоноармійських частин Муравйова, у 1918—1919 роках командував Окремою Запорізькою дивізією та Запорізьким корпусом. Провів Кримську операцію зі звільнення півострова від радянської влади і частин Червоної армії. У листопаді—грудні 1918 року на керував антигетьманським повстанням на Харківщині.  

Станіслав Косіор (1889—1930) — Перший секретар ЦК КП(б)У в 1934—1938 роках, один із організаторів Голодомору 1932—1933 років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.