АНОНС: Виставка про втікача від нацизму в ГУЛАЗі відкриється в Києві

6 листопада в Національному музеї історії України відкриється виставка "ГУЛАГ. Про що мовчав мій дідусь".

Виставка висвітлює персональну історію в’язня ГУЛАГу Гельмута Вейса, його подорож із нацистської Німеччини до Радянського Союзу, досвід ув’язнення у сталінських таборах і життя після них. Цю трагічну історію розказано у подробицях завдяки оригінальним документам, які вдалося зібрати в архівах та бібліотеках.

Гельмут Вейс був одним із мільйонів людей, котрі повірили у комунізм. У зв’язку з цим, він проміняв рідну Німеччину на Радянський Союз. Однак, незабаром усвідомив, що ідеальна держава робітників та селян виявилася репресивним тоталітарним режимом. Та було занадто пізно.

У листопаді 1937 року Гельмута заарештували за обвинуваченням у контрреволюційній діяльності й засудили до десяти років примусової праці. Наступні двадцять років він провів у ГУЛАГу – радянській системі таборів примусової праці – спочатку як в’язень, а потім як "вічний виселенець".

На 17 стендах йдеться про те, як Гельмут опинився у КАРЛАГу – величезному табірному комплексі, розташованому у степах Казахстану. Про зустріч з майбутньою дружиною, яка також відбувала покарання – п’ять років за обвинуваченням у антирадянській пропаганді. Про народження сина, виїзд з Казахстану у пошуках кращого майбутнього.

Учасники:
- Володимир В'ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті;
- Тетяна Сосновська, Генеральний директор Національного музею історії України;
- Антон Вейс-Вендт, онук Гельмута Вейса, співробітник Центру досліджень Голокосту та релігійних меншин (м. Осло, Норвегія);
- Віталій Бобров, Український центр вивчення історії Голокосту.

6 листопада, понеділок, 12:00

Місце: Національний музей історії України (м. Київ, вул. Володимирська, 2)

Організатори: Український інститут національної пам'яті, Центр досліджень Голокосту та релігійних меншин (м. Осло, Норвегія), Український центр вивчення історії Голокосту, Національний музей історії України.

Вхід вільний.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.