300 осіб висловилося за демонтаж пам'ятника червоному кавалеристу в Рівному

Петиція про демонтаж пам'ятника більшовику Олеку Дундичу в Рівному набрала потрібну кількість голосів.

Петицію ініціював громадський активіст, уродженець м. Рівного Максим Кобєлєв 15 вересня. А 28 жовтня петиція набрала потрібні 300 голосів.

Олеко Дундич (1896 - 1920) - більшовик сербського або хорватського походження. У 1917-1920 роках служив у складі Червоної гвардії, а згодом - Червоній армії, брав участь в окупації України та боях проти Армії УНР. Загинув під час штурму 1-ю Кінною армією м. Рівного.

Пам'ятник Олеку Дундичу розташований у парку ім. Т. Шевченка. Він є одночасно надгробком, оскільки під ним розміщується могила червоного кавалериста.

Автор звернення до Рівненської міської ради просив у міських депутатів демонтувати пам'ятник  Дундичу, ексгумувати рештки та перенести їх до цвинтаря.

Тепер, коли петицію підписала потрібна кількість громадян, міська рада Рівного має розглянути петицію, згідно з чинним законодавством.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.