Спецпроект

Перед футболом італійцям читатимуть щоденник Анни Франк

Через антисемітську акцію на Олімпійському стадіоні в Римі перед кожним наступним футбольним матчем, який відбуватиметься в Італії, читатимуть фрагменти щоденника Анни Франк,

Перед футбольним матчем між "Лаціо" і "Рома" ультрас, які вболівають за першу команду, розклеїли на стадіоні наліпки із зображенням Анни Франк у футболках "Роми" та вигукували: "Фанати "Роми" – євреї", передає "Українська правда" з посиланням на ВВС.

Як покарання "Лаціо" відіграли матч у футболках із зображенням Анни Франк. Також щоб спокутувати провину, президент "Лаціо" пообіцяв, що відправить до музею Аушвіца 200 фанатів свого клубу.

"Ми всі - Анна Франк". Фото: jpost.com

Натомість Італійська федерація футболу оголосила, що уривки із світового бестселлера свідка нацистських розправ над євреями, щоденника Анни Франк, зачитуватимуть перед матчами чемпіонату Італії серії A, B та С. 

Крім того, фрагменти звучатимуть перед матчами юніорів та непрофесійних команд. Перед кожним матчем жертв Голокосту вшановуватимуть хвилиною мовчання.

Анна Франк - 15-річна дівчинка з Нідерландів, яка загинула в нациcтському концтаборі Берген-Бельзен. Вона стала одною з найвідоміших єврейських жертв Голокосту після того, як  її щоденник про життя та переховування від нацистів в окупованому Амстердамі був опублікований у 1947 році (посмертно). 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.