Уряд США розсекретив майже три тисячі документів про вбивство Кеннеді

Уряд Сполучених Штатів розсекретив 2800 документів щодо вбивства президента Джона Ф. Кеннеді в 1963 році.

Про це повідомляє "Бі-Бі-Сі".

Чинний президент Дональд Трамп заявив, що громадськість заслуговує на те, що бути "повністю поінформованою" про подію, яка перебуває в епіцентрі численних теорій змови.

Але деякі документи на вимогу державних органів залишили таємними. В одному меморандумі йдеться про те, що ФБР попереджало поліцію про погрози смертю на адресу вбивці Кеннеді Лі Харві Освальда.

"Ми негайно ж повідомили шефа поліції, і він запевнив нас, що Освальду нададуть достатній захист", — пише директор ФБР Едгар Хувер.

Колишнього морського піхотинця і самопроголошеного марксиста Освальда застрелили в підвалі департаменту поліції м. Далласа через два дні після загибелі президента Кеннеді.

 "У справі Освальда немає більше нічого, крім того, що він мертвий. Минулої ночі ми отримали в далласький офіс дзвінок від чоловіка, який спокійним голосом повідомив, що він є членом комітету, організованого для вбивства Освальда. Ми негайно ж поінформували шефа поліції, і він нас запевнив, що Освальду нададуть достатній захист. Цього ранку ми зателефонували шефові поліції знову із застереженням про імовірність якогось замаху на Освальда. І знову ж, він нас запевнив, що тому нанадуть відповідний захист. Однак, цього не зробили". Джерело: Директор ФБР Дж. Едгар Хувер, 24 листопада 1963 року.  

По мірі ретельного вивчення та аналізу документі з’являються інші знахідки, як от: меморандум ЦРУ, в якому є припущення, що Освальд спілкувався з офіцером КГБ в радянському посольстві в Мехіко. Цей офіцер, за даними меморандуму, працвав у відділі, "відповідальному за саботаж і ліквідації".

Інший меморандум розповідає про те, як британська місцева газета "Кембридж Ньюс" отрмиала аноімний дзвінок про "певні великі новини" в США за кілька годин до вбивства.

Президента Кеннеді застрелили 22 листопада 1963 року під час поїздки вулицями Далласа у відкритому лімузині. У звіті комісії Воррена, опублікованому в вересні 1964 року, йшлося про те, що Лі Харві Освальд зробив летальні постріли з будівлі книгосховища Техаської школи.

 Президент і перша леді менше, ніж за годину до вбивства. Фото: Reuters.

"Не було доказів, що або Лі Харві Освальд, або Джек Рабі були частиною якої-небудь змови, внутрішньої чи закордонної", — зробила висновок комісія.

Закон, ухвалений Конгресом США 1992 року, зобов’язував повністю втаємничити від громадськості всі документи, які стосувалися вбивтсва Кеннеді, а це — біля 5 мільйонів сторінок — строком на 25 років. Кінцевий термін сплив минулого четверга. Понад  90% документів на той час уже були в загальному доступі.

У меморандумі, який наказує керівникам міністерств розсекретити документи, Трамп повідомляв, що американська громадськість заслуговує на те, щоб бути "повністю поінформованою про всі аспекти цієї поворотної події".

"Відповідно, я наказую сьогодні підняти завісу", — писав президент.

Деякі цензуровані документи підлягають дальшому перегляду протягом шестимісячного строку, але є імовірність, що ті папери можуть залишитися секретними навіть після 26 квітня наступного року.

Президент, за словами посадовців Білого дому, не хотів погоджуватися з вимогою служби залишити наявні документи.

"Сьогодні в мене немає вибору окрім, як радше прийняти ті цензурні обмеження, ніж допустити потенційно незворотну шкоду для безпеки нашої нації", — додав Трамп у своєму меморандумі.

Документи опубліковані на веб-сайті Національного архіву США

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.