Спецпроект

Посол Ізраїлю нагородив вісім українських родин Праведників народів світу. ФОТО

23 жовтня в Києві відбулася урочиста церемонія нагородження дипломами та медалями Праведників народів світу - людей, що ризикуючи своїм життям, рятували євреїв під час Другої світової війни.

Про це повідомляє Укрінформ.

"Дуже важливо, аби люди, які рятували наших співвітчизників не були забуті. Це наш борг перед тими, хто рятували життя наших людей, яких переслідували та знищували. І те, що були такі громадяни, які простягли руки допомоги і не стояли на узбіччі проблеми, - це для нас надзвичайно важливо", - сказав посол Держави Ізраїль в Україні Еліав Бєлоцерковський під час вручення дипломів та медалей.

 
Як зазначила віце-прем'єр-міністр України з питань європейської інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, Ізраїль тим, як вшановує усіх, хто свого часу врятував представників єврейського народу, подає приклад, як треба дякувати.

"Це великий і важливий приклад того, як важливо завжди уміти дякувати, навіть через десятиліття вміти вклонитися за той подвиг, за ті вчинки, які наші батьки, діди або прадід зробили. Таке вшанування Праведників народів світу і нам, українцям, дозволяє роботи нашу історію більш відкритою у тому розмаїтті, яке було присутнє на території нашої держави", - сказала урядовець.

 

Жертвами Голокосту стали близько 6 млн євреїв, понад 1,5 млн - загинули на території України. В Ізраїлі досі вивчають документи часів Другої світової війни. Пошук громадян, які врятували євреїв, триває.

Щорічно впродовж понад 25 років Посольство Ізраїлю в Україні проводить урочисті церемонії нагородження дипломами та медалями Праведників народів світу.

 

За даними посольства, станом на 1 січня 2017 року це звання присвоєно 2 573 громадянам України. За кількістю Праведників Україна посідає четверте місце у світі після Польщі, Нідерландів та Франції.

 

Так, нагороди отримали вісім українських родин. Серед них була онука праведників Василя та Ольги Таций Людмила Шпак (м. Полтава), дочка праведників Євтихія та Ганни Марчук В.Ткачук (с. Павлівка Запорізької обл.) та інші.

"Ми і надалі будемо проводити такі церемонії щороку і постійно працювати над тим, щоб розшукувати та розкривати історії тих людей, які рятували наш народ", - запевнив посол Ізраїлю в Україні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.