Україна передала Франції копію пам’ятника Анні Київській. ФОТО

Україна передала пам’ятник Анні Ярославні (Анні Київській) французькому місту Тулуза.

Про це повідомляє "Український тиждень" з посиланням на прес-службу Київської міської держадміністрації.

Планується, що його встановлять на початку весни на набережній річки Гаронни в історичній частині Тулузи, біля одного з храмів міста.

Згідно з повідомленням, пам’ятник  є авторською реплікою скульптури, встановленої в листопаді 2016-ого в сквері Анни Київської на Львівській площі в столиці. Створив його київський скульптор Костянтин Скритуцький.

Фото: Український тиждень.

Куратор проекту Федір Баландін розповів, що бронзова скульптура втілює десятирічну Анну Київську.

"Скульптура, можна сказати, символізує те, що кожна маленька українка в майбутньому може стати королевою", - сказав під час церемонії передачі пам‘ятника Федір Баландін.

Мер Тулузи Жан-Люк Муденк подякував меру Києва Віталію Кличку, який привіз статую, за візит і за розвиток зв’язків між містами-побратимами.

"Культура була важливою з самого початку побратимства наших міст. І я дуже вдячний за цей подарунок моєму місту - статую Анни Київської", - зазначив мер Тулузи.

Як повідомлялося, 29 травня в Парижі після зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном, президент Росії Володимир Путін назвав доньку князя Ярослава Мудрого Анну Ярославну "російською" і заявив, що французько-російські взаємини почалися з її шлюбу з Генріхом I у 1051 році.

Нагадаємо, що 11 листопада 2016 року пам'ятник королеві Франції Анні Ярославні урочисто відкрили на Львівській площі в Києві. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.