У Львівській галереї мистецтв забракло 621 експоната

621 музейний експонат не знайдено у фондах Львівської галереї мистецтв. Нестачу було виявлено під час проведення інвентаризації музейних комплексів, які входять у Галерею мистецтв.

Про це пише Радіо "Свобода" з посиланням на директора галереї Тараса Возняка.

На сьогодні, згідно з результатами інвентаризації, у десяти групах фондів галереї мистецтв не виявлено шість скульптур, зокрема дерев’яної австрійської школи XVIII століття – "Розп’яття", три роботи невідомих майстрів, а це кам’яну скульптуру "Фрагмент різьби по каменю", дерев’яні – "Святий Онуфрій" і "Голова Христа".

Серед зниклих робіт і гіпсова скульптура Луїзи Штеренштейн "Жіночий портрет" та бронзова скульптура Юлія Синкевича "Плач". Недорахувались фахівці комісії також вісімнадцять антикварних меблів, а це шафи, столи, стільці, комод, люстра, які періодично експонувались.

Не вистачає у фонді семи монет періоду Великого князівства Сигізмунда ІІ, Речі Посполитої, а це XVII-XVIII століття, а також шести творів мистецтва: "Портрет подружжя" Данте Россетті та п’ять робіт невідомих майстрів.

Під час звірення музейних предметів виявлено, що бракує двадцяти чотирьох глиняних предметів – чорної кераміки – славної гаварецької школи, виконаних майстрами. Тридцять дев’ять експонатів із гаварецького фонду не відповідають тим записам, які є у переліку галереї. Тобто, це замінені глечики, макітри, підсвічники, збанки.

"Звірка відбувається по групах зберігання, наприклад, "меблі", ці предмети можуть знаходитись і в Золочівському, і в Олеському замку чи у Львові. За результатами звірки на 18 жовтня 621 музейний предмет відсутній або підмінений іншими, ці експонати різних століть. Ми тільки кількісно оцінили, а наступним етапом може бути виявлення фальшованих предметів, коли предмет автентичний підміняється копією. А це робота складніша, дуже контраверсійна, але залучатимемо фахівців з інших регіонів. З нумізматики не було шість предметів, а тепер звірили і ще одного не виявили на місці", – каже Радіо Свобода директор Львівської галереї мистецтв Тарас Возняк.

Найбільше пропало експонатів із Олеського фондосховища. Тим часом головний хранитель музею "Олеський замок", що є відділом Львівської галереї мистецтв, Тетяна Сабодаш звернулась із листом до президента, в якому заявила, що її безпідставно "звинувачують у зникненні монет, у підміні музейних експонатів. Усі пред’явлені мною документи засвідчують, що це є груба фальсифікація, брехня", мовиться у листі працівниці.

"Коли ми звіряли групу "нумізматики" спеціально возили експерта, який все компетентно розповів. По Олеському замку комісія працювала понад півроку, це дало результат звірки. І підлеглі Сабодаш підписались, що відсутні предмети. Тетяна Сабодаш є зберігач, щодо неї не маю жодних закидів, зі здивуванням побачив таку велику відсутність предметів. Очевидно, що поліція повинна виявити, в який спосіб пропали ці речі", – наголосив Тарас Возняк.

Дирекція Львівської галереї мистецтв зробила третє подання у Нацполіцію Львівщини, повідомивши про зниклі музейні предмети. Адже на сьогодні триває два досудові слідства щодо зникнення експонатів із фондів галереї.

На початку цього року поліція порушила кримінальне провадження за зверненням керівника галереї мистецтв за статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу України.

Тоді було виявлено, що з Музею давньої української книги викрадені понад півтисячі експонатів, зокрема стародруки і рукописи XVI-XХ століть, кириличні видання. Влітку цього року Кам’янко-Буська районна поліція почала досудове розслідування справи щодо зникнення зі збірок галереї частини колекції монет.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.