У Казахстані встановили хрест у пам’ять про депортованих у ході операції "Захід". ФОТО

У рамках 70-річного ювілею в Караганді на території української греко-католицької церкви Покрови Пресвятої Богородиці відкрито і освячено пам’ятник депортованим українцям, який символізує Хрест із вишитим бронзовим рушником.

Чин освячення пам’ятника здійснили владика Теодор Мартинюк – єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський, владика Йосафат Говера – екзарх Луцький, а також Апостольський нунцій в Казахстані, Таджикистані і Киргизії Френсіс Ассізі Чуллікатт у співслужінні зі священиками з України, Казахстану і Росії.

Автори проекту – скульптори Олесь Сидорук і Борис Крилов. Сам Хрест виготовили в Казахстані, а бронзовий рушник – в Україні, передає IA "ZIK".

Фото: zik.ua

"Ми привезли матеріальну річ – дуже важку – бронзовий вишитий рушник. Нехай він залишиться тут, на казахській землі, символом невмирущості нашої віри, нашої любові, нашої надії. Бо вишиваний рушник, який кожна людина, що відправляється в далеку дорогу, бере собі на згадку, ставить його на ікону, не просто пригадує рідну землю, він уприсутнює рідну землю, – підкреслив владика Теодор. – Дорогі брати і сестри, нехай цей розп’ятий рушник як символ депортації наших батьків і прадідів тут стане тим клаптиком рідної землі, щоби ви, коли будете приходити до рідного храму, споглядаючи на цей рушник, одразу собі мали на думці: я стою на українській землі".

Участь у церемонії відкриття пам’ятника взяли представники посольства України у Казахстані на чолі з Уповноваженим у справах України у Республіці Казахстан Володимиром Джиджорою. Він, зокрема, наголосив, що бронзовий рушник був доставлений у Караганду спільними зусиллями МЗС України, посольства і УГКЦ.

"Цей рушник тут, у Караганді, завжди буде нагадувати про те, заради кого він тут знаходиться, чому співвітчизники на чужині. А потрапили сюди насильно тільки тому, що звалися українцями. Вони в серці і з Богом в душі несли нашу традицію і культуру по всьому світу і донесли сюди – нехай і не з власної волі. І зберегли. Там є живою Україна, де є наші традиції, де зберігають історію і культуру, де діти розмовляють українською мовою", – зазначив посол.

За словами скульпторів, пам’ятник символізує трагедію всіх депортованих у Казахстан українців незалежно від часу та регіону.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.