На Житомирщині знайши поховання жертв більшовицької каральної операції. ФОТО

Нещодавно в містечку Великий Шумськ Житомирського району працівники археологічної експедиції історико-патріотичного об’єднання “Пошук” знайшли масове захоронення людей, закатованих більшовиками в 1919—1921 роках.

За словами пошуковців, на місці проведення робіт вже виявили останки 129 людей, передає "Житомир.Life". Вони мають сліди механічних пошкоджень, що свідчать про смерть в результаті ударів тупими і гострими предметами.

У той же час, фахівці Житомирського обласного архіву вже знайшли документи, які підтверджують початкову робочу версію про причетність до нелюдського знищення мирного населення членів більшовицьких "продзагонів" часів "воєнного комунізму".

 

"У період 1919-1921 років політика більшовиків була проста: забрати в селян і віддати робочим. Під час становлення радянської влади в Україні більшовики відправили так звані "продзагони", основним завданням яких був збір провіанту для армії.

Відповідно до тих документів, які вдалося знайти нашим архіваріусам, представників цих "продзагонів" присилали з Поволжя. Тож їм не було різниці кого вбивати – жінок чи дітей. Головне – виконати план. Основним завданням у них було вилучення зерна у населення", – розповів представник Житомирської обласної організації "Пошук" Андрій Савчук.

 

У той час, коли більшість чоловіків покидали свої домівки та йшли до повстанських загонів, у селах залишалися переважно жінки, діти, та люди похилого віку. 

"Людей вбивали без єдиної кулі. Чому? Мабуть тому, що "продзагони" були набрані із представників неслов’янських народів з території Росії та відрізнялися особливою жорстокістю при виконанні поставлених завдань. Майже на всіх черепах, які ми знайшли, присутні механічні прижиттєві пошкодження різними металевими предметами. Саме вони й призвели до смерті. Людей просто забивали сокирами, шаблями, кололи штиками", – пояснив археолог.

 

За даними пошуковців, вбитих селян поховали в старому окопі часів Першої світової війни неподалік старої школи. Після цього жодних згадок про них не було. Не було й інформації про якісь бої на території Шумська, тож версія залишається одна – масові вбивства мирного населення більшовиками.

 

"Про це взагалі ніхто не знав. Якби не випадок, то люди лежали б там ще невідомо скільки часу. Скільки їх поховано – поки що невідомо. Думаю, немало. За нашою інформацією, ці люди не були жителями самого Шумська. Швидше за все - це мешканці навколишніх сіл, адже старожили, які в той час мешкали у селищі, таких подій не пам’ятають", – пояснив пан Андрій.

Наразі ж, рештки тіл планують перепоховати на території Житомирського району.

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.