У Харкові відновили меморіальну дошку українському льотчику – герою Азербайджану

22 вересня в Харкові відновили меморіальну дошку українському льотчику Віктору Серьогіну – Національному героєві Азербайджану.

Про це повідомляє  сайт Харківського обласного товариства азербайджансько-української дружби "Достлуг".

Уперше дошку відкрили 2004 року на будинку, де проживав Серьогін. У квітні 2017 року її розбили вандали. Автор обох меморіальних дошок – народний художник України, член Правління товариства  "Достлуг" Сейфаддін Гурбанов.

 Фото: azconsulate.com.ua

На відкритті відновленого знака були присутні: Надзвичайний і Повноважений посол Азербайджанської Респубілки в Україні Азер Худієв, Почесний консул Азербайджанської Респубілки Афган Салманов, представник Харківської міської ради Борис Бутирін, автор дошки Сейфаддін Гурбанов і донька В. Серьогіна Оксана.

Напис на меморіальній дошці 

Віктор Васильович Серьогін (1944 – 1992) – пілот першого класу, командир цивільного вертольота Мі-8, який загинув, рятуючи цивільних мешканців під час Нагірно-Карабахського конфлікту 28 січня 1992 року. Народився в Тбілісі (Грузія), в 1986 році закінчив Кременчуцьке льотне училище й одержав спрямування в Азербайджан.

Віктор Серьогін. Фото: swhs.az

Його екіпаж вивіз сотні дітей із зони бойових дій. 28 січня в гелікоптер, який перевозив 47 пасажирів, влучила ракета ЗРК "Стінгер", запущена з позицій вірменських військ. Серьогін відвів охоплений вогнем вертоліт від житлових кварталів міста Шуша, чим урятував багатьох його мешканців ціною життя екіпажу й пасажирів. Похований на Алеї шахідів у Баку.

У 1992 році президент Азербайджанської Республіки своїм указом надав Віктору Серьогіну звання Національного героя Азербайджану.

Як повідомлялося, відомі українці закликали мера Києва Віталія Кличка перейменувати вулицю Тверську на вулицію Єжи Ґедройця.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.