Спецпроект

Президент України закликав членів ООН визнати Голодомор геноцидом

Президент України Петро Порошенко закликав країни-члени Організації Об'єднаних Націй визнати Голодомор 1932-1933 років актом геноциду.

"ООН завжди відігравала провідну роль в забезпеченні того, щоб злочини минулого ніколи не могли повторитися… Я закликаю всі держави-члени ООН ухвалити власне історичне рішення про визнання Голодомору актом геноциду", – сказав Порошенко на дебатах 72-ї сесії Генасамблеї ООН, передає "Радіо "Свобода".

Президент зазначав, що 72-га сесія Генасамблеї ООН збігається з 85-ми роковинами "одного з найбільш смертоносних злочинів" ХХ століття – Голодомору.

"Це був штучний голод в Україні в 1932-1933 роках, організований тоталітарним режимом Сталіна, який призвів до загибелі від 7 до 10 мільйонів українців", – сказав Порошенко.

Нагадаємо, в листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. Насьогодні Голодомор визнали геноцидом 24 країни світу. Ще в низці країн це зробили органи влади деяких їхніх територіальних одиниць.

Відповідно до висновків спільного дослідження Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи НАН України та американських науковців, протягом 1932-1934 років від організованого радянською владою голоду померло 3,9 мільйона громадян УСРР.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.