Український науковий інститут Гарвардського університету відзначатиме сторіччя Української революції. РОЗКЛАД ЗАХОДІВ

Про це йдеться на офіційному сайті УНІГУ.

18 жовтня відбудеться перегляд і обговорення фільму Олександра Довженка "Арсенал" ("Українська революція очима контрреволюціонера"). "В українській культурі й мистецтві ХХ-го сторіччя, мабуть, важко знайти більш обдаровану, пристрасну і суперечливу постать, ніж письменник і кінорежисер О. П. Довженко. Тому, якщо ми хочемо збагнути трагізм, героїзм і підлість тієї доби, ми мусимо раз по раз повертатися до його життя і творчості".

23 жовтня гостем УНІГУ буде відомий історик, журналіст та лауреат Пулітцерівської премії Енн Еплбом. Тема її виступу – "Новий погляд на Голодомор: більшовицька революція та український голод". Е. Епплбом представлятиме свою довгоочікувану книжку "Червоний голод. Війна Сталіна проти України". 

У ній, зокрема, вона доводить, що у 1932-1933 роках близько чотирьох мільйонів українців померли голодною смертю не тому, що вони стали випадковими жертвами хибної політики чи посухи, чи неврожаю, а тому, що метою влади було їхнє знищення.

На її думку, опір, який Україна чинила більшовикам упродовж революції та громадянської війни, а також під час колективізації, переконали Сталіна, що українське селянство є головною перешкодою для перемоги комунізму. Отже, "влада перекрила кордони України та реквізувала всі наявні харчі. Голодні люди почали їсти траву, кору дерева, собак, трупи, в деяких випадках доходило до канібалізму".

На 6 листопада заплановано виступ професора Андреа Граціозі, відомого італійського вченого, фахівця з новітньої історії Радянського Союзу та Східної Європи. Д-р Граціозі вже багато років співпрацює з УНІГУ і, зокрема, є редактором збірки статей "Після Голодомору. Непозбувний вплив Великого Голоду на сучасну Україну". У цій збірці представлені найбільш цікаві виступи на конференції з Голодомору, яка відбулася у Гарвардському університеті восени 2009 року.

У свойому виступі А. Граціозі розповість про свій погляд на революцію 1917 року. Замість розглядати ті вікопомні події, як дещо монолітне, або як низку бінарних опозицій, наприклад, Лютнева революція чи Жовтнева революція або "червоні" чи "білі", вчений бачить їх, перш за все, як сукупність революцій, які мали різні завдання і часто рухалися в протилежних напрямках.

Такий висновок він робить на підставі дій, заяв та творів безпосередніх учасників революції, яка відбувалася не лише у Петрограді, але й в Україні, країнах Балтії, Середньої Азії, Закавказзя чи в Сибіру та на Далекому Сході.

Крім того, наші колеги з гарвардського Центру російських та євразійських досліджень імені Дейвіса з 6-го по 7-ме жовтня проведуть конференцію під назвою "Чи, й справді, ті десять днів потрясли світ? Погляд на російську революцію через сто років".

На цій конференції виступатимуть провідні знавці історії, літератури та культури того періоду з усього світу. Тема України буде представлена у виступах директора УНІГУ Сергія Плохія ("Наскільки російською була російська революція?"), Сергія Єкельчика з університету Вікторії, Канада ("Українська революція як продовження Першої світової війни"), А. Міллера із Санкт-Петербурзького університету, Росія ("Світова війна, революція й коренізація та їхня роль у питанні національного самовизначення Великоросії, Малоросії та Білорусії") та Марка фон Гагена з Аризонського університету ("Від російської революції в Україні до української революції в Росії: Забуті війни, забутий мир, забуті революції").