"Таємний щоденник Петлюри" закінчать знімати до кінця року — режисер

Директор Національної кіностудії імені Олександра Довженка режисер Олесь Янчук в інтерв'ю "Дзеркалу тижня" розповів про роботу над новим фільмом "Таємний щоденник Симона Петлюри".

За словами режисера, на даний момент йде монтаж фільму, залишилося провести ще кілька знімальних днів у вересні, а до кінця року робота над картиною буде вже завершена. "Наш головний сценарист Михайло Шаєвич, а також Олександр Шевченко шість років працювали над його написанням. Історичні факти отримали, на мій погляд, цікаве перетворення в жанрі історичного фільму", — підкреслив Янчук.

Він зазначив, що при роботі над фільмом відкрив для себе факти з життя Петлюри, які його вразили. "Вбивство Петлюри — це ще й вбивство надії, що Україна поверне собі незалежність. У фільмі через особисту трагедію людини розкривається трагедія нації, держави. У Петлюри була чудова сім'я — дружина, дочка. І наш фільм показує їхні родинні стосунки", — заявив Янчук.

Роль Симона Петлюри зіграє Сергій Фролов. Фото: dt.ua

Головний герой фільму буде весь час подумки повертатися до часів життя в Україні, коли існувала УНР, "тому у фільмі багато історичних персонажів. Зокрема, прем'єр-міністр Володимир Винниченко, якого грає Євген Нищук, президент Михайло Грушевський (його грає Богдан Бенюк). У ролі дружини Петлюри Ольги — Ірма Вітовська. Перш за все хотілося подати образ Симона Петлюри як реальної людини — через його стосунки з дружиною, дочкою. Хотілося показати і деякі слабкі риси його особистості, зокрема конфліктність, наприклад, у його взаєминах з Винниченком", — додав режисер.

Роль Петлюри у фільмі зіграє Сергій Фролов, який був відібраний режисером з п'яти кандидатур, у ході проб знімалися цілі сцени з фільму.

Для зйомок картини були побудовані масштабні декорації на кіностудії ім. Довженка, були відтворені вулиця Расін і ресторан "Бульйон Шартьє", біля якого був убитий Симон Петлюра. Відтворили "навіть люк, на який Петлюра впав після того, як Шварцбард випустив у нього сім куль. Я дійсно спочатку думав знімати на натурі. Але тільки за один знімальний день мерії Парижа треба було заплатити близько 20 тис. євро. До того ж там на проїжджій частині дороги сучасна розмітка", — розповів Янчук.

Як повідомлялося, в колишній резиденції Януковича в Межигір'ї стартували зйомки фільму про бій під Крутами "Крути 1918. Захист".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.