АНОНС: В’ятрович на Форумі видавців представить нариси про минулі сто років України

Відомий історик Володимир В’ятрович завдяки видавництву "Клуб сімейного дозвілля" постане перед читачами в несподіваному амплуа — автора короткої прози. Нову його книгу "(Не)історичні миті. Нариси про минулі сто років" презентують в рамках 24-го Форуму видавців у Львові.

Книга містить 38 нарисів-миттєвостей, вихоплених з останнього століття української історії: потяг, що везе київських студентів під станцію Крути; хлопчик в українському селі, який вмирає від голоду в 1933-му; останні бійці УПА в останній криївці; радянський концтабір, де гине поет, але лишаються жити його вірші; зрештою — Майдан 2014-го й російсько-українська війна.

"(Не)історичні миті" — це розповіді не про звичні нам із підручників ключові події минулого, які змінювали хід історії, — пояснює автор Володимир В’ятрович. — Миті фокусування дійсності, коли в одній хвилині можна побачити ціле життя людини чи навіть усього покоління. Вони — як маленькі уламки історії, кожен з яких, проте, дозволяє розгледіти її велике полотно. Осколок розбитого дзеркала стає окремим дзеркалом".

Катерина Новак, керівниця проектів видавництва "КСД" говорить: "Мене підкупила глибинна сутність книжки — людина ніколи не знає, коли прийде "саме та мить", доля не вивішує оголошення "Чоловіче, зараз важливо! Не страть", ми маємо бути людьми кожної миті".

 

15 вересня, п’ятниця

16.0016.45, Автограф-сесія Володимира В’ятровича 

Місце: Палац мистецтв, 1-й поверх, Стенд КСД №107, вул. Коперника 17). 

19.00—19.45, презентація книги "(Не)історичні миті. Нариси про минулі сто років" 

Місце: Наукова бібліотека ЛНУ ім. І. Франка (Львів, вул. Драгоманова, 5).

Вхід вільний.

16 вересня, субота, 13.00

Презентація книги В’ятровича "За лаштунками "Волині-43". Невідома польсько-українська війна" 

Місце: Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького", вул. С.Бандери, 1.

Видавець та організатор презентацій — видавництво "Клуб сімейного дозвілля" у партнерстві із Центром досліджень визвольного руху.

Володимир В’ятрович, к.і.н., Голова Українського інституту національної пам’яті. У 2008—2010 роках очолював Архів СБУ та розсекретив колишні архіви КГБ. У 2010—2011 роках працював в Українському науковому інституті Гарвардського університету. Автор та співавтор чотирнадцяти книг з історії визвольного руху та Другої світової війни. Викладав в Українському католицькому університеті та Києво-Могилянській академії, очолював Центр досліджень визвольного руху, член наглядової ради Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.