Розпочалися зйомки історичного бойовика про бій під Крутами. У колишній резиденції Януковича. ФОТО

У колишній резиденції Януковича, в Межигір'ї, стартували зйомки фільму про бій під Крутами. Сцени самого бою зніматимуть у другій половині осені і вже не в Межигір'ї.

А за рік український історичний екшн "Курти 1918. Захист" вийде на широкі екрани, передає "5 канал". 29-го січня виповнюється 100-річчя бою під Крутами

Кіно про Крути стартує з Межигір'я. "Це символічно, що ми в Межигір'ї знімаємо фільм про незалежність нашої країни", — сміється продюсер фільму "Крути 1918. Захист" Андрій Корнієнко.

 

Щоправда, в колишній резиденції колишнього президента знімають Францію — а саме ті сцени, з яких усе й почнеться у фільмі, і які введуть глядача в історичний контекст.

"Фільм починається з таємного політичного союзу між Україною та Антантою, коли Антанта, а це Франція і Англія, намагалися залучити Україну до цього союзу. Це була перша спроба українців увійти в Євросоюз, який поламали потім німці і більшовики, наступаючи на Крути, Київ. Ми розповідаємо історію простих, звичайних українців, на тлі великих масштабних подій", — пояснює автор сценарію Костянтин Коновалов.

 

Один із головних героїв — студент Андрій. Як розповідає виконавець головної ролі Євген Ламах: "Він картограф. Як він каже, що коли йому друзі пропонують піти на війну і записуватися в добровольці, то він відповідає своїм друзям: дякую, я мирна людина".

Виконавець ролі Андрія - Євген Ламах

Але карколомні й переломні події змінюють усе. Андрій теж візьме до рук зброю. Хоча поруч із боротьбою йтиме кохання. "Буде там кохання, але мабуть, тут найголовніше, щоб глядач подивився і зрозумів, що не можна ніколи бути байдужим. Тому що тоді… Чому це були студенти? Тому що не було з кого набирати армію", — розказує виконавиця головної жіночої ролі Надія Коверська.

 Головна героїня фільму "Крути 1918. Захист" Софія - Надія Коверська

Паралелей із сьогоденням, хоч минуло 100 років, буде багато — саме тому ця тема так торкає, каже режисер. І хоча ще майже нічого не знято — уже готовий до глядацької реакції: цим фільмом будуть захоплюватися не більше, ніж обурюватися.

"Сценарій пишеться з 2008 року. Базувалися на першоджерелах. Нас хотіли консультувати багато істориків і науковців. Але вони не були під Крутами. Історик має свій суб'єктивний погляд. Тому ми брали до уваги тільки матеріали, написані учасниками бою. Все будується на мемуарах Аверкія Гончаренка, команира бою під Крутами. Він був герой І Світової війни, український козак, мілітарист, Він єдиний був професійний віськовий серед цивільних студентів, якому довірили командувати боєм. Написав мемуари. Помер аж 1987 року у Штатах. Робимо сюжет: наче це його правнук приїхав в Україну з Америки і розказує історію свого прадіда",розповідає Костянтин Коновалов.

 

Глядач побачить на екрані і сімейство Ступок, і міністра культури Євгена Нищука в одній із ролей. А з історичних постатей – Голову Центральної Ради Михайла  Грушевського і Головного отамана військ УНР Симона Петлюру.

"Ми побачимо Петлюру як людину, яка має прийняти непрості рішення — або втратити Крути і життя людей, або втратити весь Київ. Петлюра — у сильному драматургічному конфлікті. Йому треба було прийняти це рішення — і він його зробив", — каже Костянтин Коновалов.

 Дмитро Ступка. Фото: gazeta.ua

Роль Симона Петлюри віддали Дмитрові Ступці, пише "Газета по-українськи". Молодий актор приїхав у Межигір'я, щоб підтримати колег. Його власні знімальні дні почнуться лише на початку листопада. Зі своєю роллю, зізнається Дмитро, він ще не зжився, бо готувався до іншої.

"Я остаточного сценарію ще не бачив, бо готувався до ролі офіцера Набоки. Але потім режисер придивився, що в мене є зовнішня схожість із Симоном Петлюрою і віддав мені цю роль. Я ще маю все перечитати, обдумати, і тоді буду усвідомлювати, як його грати. Переглядаю документальні фільми про свого героя, щоб бачити, як він поводився, яка в нього була хода, рухи. Якісь риси обличчя у нас схожі. Мені накладатимуть грим - силіконові повіки, і трохи робитимуть мене підстаркуватим, бо мені 31, а йому було 38. Відпускаю зараз волосся, мені робитимуть укладку з проділом, як у Петлюри, — Дмитро показує на своєму телефоні фото Симона Васильовича. — Він був потужна вольова людина. Мені здається, що зараз у нас таких людей нема".

 

За словами режисера фільму Олексія Шапарева, протягом осені будуть проведені складнопостановочні зйомки — з використанням спец- та піротехнічних ефектів, за участю великої кількості акторів масових сцен, тварин та каскадерів:

"Бій під Крутами відбувся у січні, але джерела кажуть, що зима того року була тепла, безсніжна. Тому ми можемо собі дозволити почати зйомки трохи раніше. У бою під Крутами, зі історичними даними, взяли участь від 4 до 6 тисяч чоловік. З усіма статистами у нас буде до тисячі. В атаки ішло не все військо, а невеликі групи, що давало змогу тримати оборону. Бій більше на тактиці був побудований, ніж на вибухах і батальних сценах, які всі звикли показувати у блок-бастерах. Однак ми покажемо і технічно складні сцени бою: буде багато піротехніки, трюків".

Батальні сцени в самих Крутах не зніматимуть через те, що меморіал ускладнюватиме процес зйомок на місцевості.

Прем’єра фільму, сподіваються автори, відбудеться в серпні—вересні 2018 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.