Відкрився найбільший портал про російську армію в Першій світовій війні. ФОТО, ВІДЕО

З’явився російський сайт "Пам’яті героїв Великої Війни 1914—1918", присвячений подіям і героям Першої світової війни.

На сайті доступні 2 278 000 записів на військовослужбовців Російської імператорської армії з "Картотеки Бюро з обліку втрат на фронтах Першої світової війни 1914—1918 рр.". Пошук можна здійснювати за багатьма параметрами: прізвище та ім’я, місце, дата народження, військова частина,  дата вступу на службу тощо.

 

Крім того, пошук можна здійснювати й по архівних документах, які опубліковані на сайті. Критерії пошуку: військова частина, бойова операція, хронологічні рамки або реквізити документа.

Документи походять із Російського державного військово-історичного архіву. Це листування з командирами військових частин стосовно подвигів солдатів, бойових дій російської армії, трофеїв, послужні списки солдатів і офіцерів, документи про нагородження тощо.

"Портал розроблено з урахуванням того, що сучасні користувачі, зазвичай, мають вельми куці відомості про своїх пращурів, які жили сто й більше років тому, і дозволяє відновлювати долі близьких за невеликою кількістю опосередкованих ознак. Так, якщо в користувача є труднощі в визначенні найменувань адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів початку ХХ століття, він може курсором миші виділити область пошуку на електронній географічній карті, а система автоматично відфільтрує результати запиту, в яких місцезнаходження історичних населених пунктів потраплятиме у вказану область", — зазначають автори сайта.

Відкривши розділ "Захоронення і меморіали", можна побачити список поховань солдатів Російської імператорської армії із докладними описати або ж переглянути їх у вигляді мапи.

 

У розділі "Про війну" наведено докладну хронологію перебігу Першої світової з описами найбільших битв; фотографії експонатів з Центрального музею Збройних сил РФ , які відображають період 1914—1918 років; оригінальні знімки та кінохроніку російської царської армії; малюнки, присвячені Першій світовій війні з Російського державного військово-історичного архіву.

Тут же можна переглянути біографії майже 100 найвідоміших полководців російської армії зокрема: Антона Денікіна, Лавра Корнілова, Абрама Драгомирова, Павла-Георга Ренненкампфа, Миколи Юденича  тощо.

Скан картки на пораненого бійця з "Картотеки Бюро з обліку втрат на фронтах Першої світової війни 1914—1918 рр." 

Серед них є й двоє майбутніх керівників українського війська: генерал-полковник Армії УНР Микола Юнаков і військовий міністр Армії Української Держави генеральний бунчужний Олександр Рагоза

Співтворцями порталу "Пам’яті героїв Великої війни 1914—1918 років" стали Міністерство оборони РФ, Федеральне архівне агентство і Російське історичне товариство. За словами авторів, це найбільше онлайн-зібрання інформації про участь Росії у Першій світовій війні. 

Відвідати сайт можна за посиланням.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.