Спецпроект

До 85-х роковин уряд не планує добудувати музей Голодомору?

Уряд затвердив план заходів із відзначення 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років на 2017—2018 роки. Намірів збудувати другу чергу "Меморіалу жертв Голодомору" у плані немає.

Документ опубліковано на Урядовому порталі. Окрім стандартних щорічних заходів, як от: жалобні церемонії за участі представників влади в усіх містах, приспущення прапорів та інформаційно-просвітницької роботи, до 85-річного ювілею трагедії планується низка непересічних подій.

Зокрема, протягом цього й наступного років заплановано низку тематичних наукових, науково-практичних конференцій, засідань за круглим столом, присвячених Голодомору 1932—1933 років в Україні, масовим штучним голодам 1921—1923 років та 1946—1947 років в Україні.

Значну увагу вирішили сфокусувати на іноземній аудиторії.

УІНП, Держкомтелерадіо та Укрдержахіву повинні підготувати тематичну виставку про злочин Голодомору та передати її МЗС для подальшого представлення у приміщеннях парламентів та урядових установ іноземних держав і міжнародних організацій.

Макет завершеного вигляду музейного комплексу "Меморіал жертв Голодомору"

Окремі виставки екпонуватимуться в іноземних парламентах та урядових установах. Інформаційні матеріали належить перекласти англійською, французькою, німецькою, іспанською мовами. Також за кордоном планують показувати художні та документальні фільми про Голодомор із англійським дубляжем/субтитрами.

Крім того, за цей час у столиці має з’явитися пам’ятник визначному досліднику Голодомору Джеймсу Мейсу.

Національний музей "Меморіал жертв Голодомору" розроблятиме геоінформаційну систему місць, пов’язаних з трагічними подіями Голодомору 1932—1933 років в Україні.

Кульмінацією цієї кампанії стане Міжнародний форум, присвячений 85-м роковинам Голодомору в Україні, який проведуть у листопаді 2018 року в Києві.

Макет завершеного вигляду музейного комплексу "Меморіал жертв Голодомору"

Однак у переліку заходів немає доручення завершити будівництво другої черги Національного музею "Меморіал жертв Голодомору", що на печерських пагорбах у Києві.

Поки музей складається з меморіальної частини, відкритої в серпні 2009 року, у вигляді Свічки пам’яті та Зали пам’яті, а також символічних скульптур на площі "Жорна долі".

Другою частиною меморіального комплексу, згідно з попереднім проектом, має бути корпус власне музею.

Макет завершеного вигляду музейного комплексу "Меморіал жертв Голодомору"

26 жовтня 2016 року Постановою Кабінету Міністрів України №754 держава задекларувала наміри продовжувати будівництво й оголосила про підготовку. На виконання постанови було утворено Організаційний комітет з питань підготовки будівництва другої черги.

Під час жалобних заходів в День пам’яті жертв Голодомору 26 листопада 2016 року президент України Петро Порошенко заявив, "що слід розпочати роботу з метою створення гідного музейного закладу" на місці меморіального компексу.

Як повідомлялося, міністр із питань охорони довкілля Держави Ізраїль та міністр у справах Ізраїлю та спадщини Зеев Елькін висловив сумніви, що ізраїльський парламент задекларує визнання Голодомору геноцидом.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.