Опубліковано імена чекістів — співучасників ліквідації художника УПА Ніла Хасевича

Співробітники МГБ: капітан Михайло Маркелов та старший лейтенант Михайло Мудрицький разом із капітаном Борисом Стеклярем брали участь в чекістсько-військовій операції, внаслідок якої загинув визначний графік ОУН і УПА Ніл Хасевич.

Про це інформує Національний центр правозахисту, передає "Цензор.net".

 

Маркелов Михайло Андрійович — за походженням росіянин, член Комуністичної партії. Як співробітник органів держбезпеки брав участь у боротьбі проти українського визвольного руху з кінця 1940-х років, за що був неодноразово нагороджений.

 

На час убивства Ніла Хасевича — оперуповноважений Клеванського райвідділу МГБ Рівненської області.

На пенсії працював у воєнізованій охороні борошномельного заводу, проходив спеціалізовані збори при КГБ. Із його особової справи вирізано цілі блоки документів, які приховують діяльність чекіста.

 

Мудрицький Михайло Олексійович — українець, член Компартії. Під час Другої світової служив комсомольським організатором, у політичному відділі та начальником бібліотеки. У радянських спецслужбах з кінця 1940-х років.

На час убивства Ніла Хасевича — оперуповноважений Ніжинського райвідділу МГБ Чернігівської області. Після виходу на пенсію служив у КГБ техніком по вільному найму. Особову справу Мудрицького розсекречено лише цього року.

 

Як повідомляла "ІП", дослідники отримали доступ до особової справи офіцера КГБ Бориса Стекляра, права на який вони домагалися з 2015 року.

У квітні 2017 року Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження за фактом загибелі повстанського художника Ніла Хасевича під час чекістсько-військової операції в 1952 році. Одним із керівників операції був капітан держбезпеки Борис Стекляр.

Крім "боротьби з бандитизмом", стало відомо, що Борис Стекляр у 1960-х роках виконував оперативні завдання проти українських націоналістів у радянських концтаборах.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.