На Караваєвих Дачах у Києві знесли найстаріший будинок під забудову. ФОТО

Забудовник зніс один з найстаріших будинків мікрорайону Караваєві дачі – дачу троюрідного брата російського адмірала Колчака по вулиці Польовій, 65.

 Про це повідомив мешканець Антон Осьмак у "Фейсбуці", передає "Українська правда. Київ".

"Його більше немає з нами! Це, мабуть, остання його прижиттєва фотка. Знята вона була 2 тижні тому. 15 липня. Я навіть зрадів – прибрали страшний вініл з фасаду. Нині – лише руїни",  написав Осьмак.

 Фото: ФБ Антон Осьмак

Він додав, що це був один з найстаріших будинків мікрорайону, зі своєю цікавою і досить складною історією.

"Це була остання будівля Караваєвих Дач 19 століття. Це був будинок Колчака (правда, не самого адмірала Колчака, а його брата). А тепер його немає. Історія міста знищується!",  написав Осьмак.

 Фото: ФБ Антон Осьмак

Згідно з інформаційним плакатом на паркані, на місці стародавнього будинку зводять житловий комплекс "Комфорт сіті". 

Примітно, що на сайті забудовника, вказується, що будинок на вулиці Польовій, 65 – був останнім з даних будинків 19 століття.

Скриншот з google/maps

"З дачних будинків зберігся лише маєток дворянина Колчака Михайла Дмитровича – троюрідного брата адмірала Колчака О.В. Маєток у с. Шулявщина Михайло Дмитрович Колчак відписав своїй дружині Ользі Володимирівні. Оскільки дочка Караваєва Ольга розпродавала землі батька в основному робітникам, сім’я Колчаків вирішили продати за символічну ціну свій маєток керуючому, за віддану службу їх родині. Будинку більше 100 років", – пише на своєму сайті забудовник.

На сайті також виклали документи про продаж маєтку у 1907 році, де вказане ім’я дворянки Ольги Колчак.  

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.