Спецпроект

Декларації Кнессету по Голодомору, скоріш за все, не буде — ізраїльський міністр

Міністр із питань охорони довкілля Держави Ізраїль та міністр у справах Ізраїлю та спадщини Зеев Елькін висловив сумніви, що ізраїльський парламент задекларує визнання Голодомору геноцидом.

Про це він повідомив в ексклюзивному інтерв’ю агенції "Інтерфакс" під час свого візиту в Україну.

Елькін, який також входить до міжурядової комісії з розвитку міжнародних зв’язків між Україну й Ізраїлем, розповів, що ізраїльська традиція не передбачає політичних рішень із приводу оцінки історичних подій. Зазвичай, обходяться обговореннями в парламенті.

Міністр навів приклад питання визнання геноциду вірменського народу, яке кілька разів обговорювалося в Кнессеті, однак жодного декладартивного рішення так і не ухвалили.

Елькін зазначив, що, згідно з переконаннями ізраїльських парламентарів, питання минулого — це компетенція професійних істориків, а не політиків. 

Нагадаємо, в листопаді 2016 року питання про визнання Голодомору геноцидом було включене до порядку денного засідання Кнессету. Однак про результати не повідомлялося.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.