In memoriam. Помер відомий СУМівець – Нестор Зарічний

25 липня 2017 року, о 15 год., відійшов у вічність політв’язень, сеньйор Тернопільського осередку Спілки української молоді в Україні, Почесний член СУМ в Україні, співзасновник підпільного осередку СУМ в с.Кошляки Тернопільської області Нестор Зарічний.

Про це повідомляє "ГалІнфо" з посиланням на СУМ в Україні. 

Уперше широкий загал почув про Спілку української молоді в 1930 році, коли на Харківському процесі над Спілкою визволення України, на лаві підсудних опинився керівник СУМ Микола Павлушков. Його засудять на 10 років ув'язнення, проте в 1937 році, з нагоди "20-ліття Жовтневої революції", розстріляють.

Згодом, базуючись на свідченнях цілого ряду учасників цього процесу історики поставлять під сумнів існування СВУ-СУМ. Водночас, після ІІ Світової війни в діаспорі опиняться ряд осіб, що дадуть свідчення про СУМ, зокрема й рідна сестра Павлушкова.

Спроба відновлення СУМу після процесу СВУ була на Тернопільщині. У 1948 році, в селі Кошляки, тепер Підволочиського району, було створено підпільну організацію "Спілка Української Молоді". Її засновники – молоді хлопці, які відчували перед собою відповідальність за долю Вітчизни та її народу.

Нестор Зарічний

Ними були Ростислав Зарічний, Нестор Зарічний, Ярослав Бакалюк і Мирослав Загрійчук. У 1950 році до них приєднався Ярослав Чучвала. На час об’єднання в організацію Ростиславу Зарічному виповнилося 17 років, Ярославу Бакалюку та Мирославу Загрійчуку було по 16, а Нестору Зарічному –15.

Усі вони вчилися в школі, або щойно її закінчили. Зрісши у свідомих українських сім’ях, вони не могли сприйняти чужинців, що нищили мову, культуру України і її народ, тому симпатизували старшим членам ОУН та УПА, часто підтримували з ними зв’язки і вирішили спільно продовжувати боротьбу.

Назву для своєї організації узяли із забороненої історичної літератури, де йшлося про СУМ в Україні ще в 20-их роках. Вони написали присягу українця-націоналіста, склали її і суворо дотримувались.

Також самостійно був написаний і Статут організації. Основними завданнями організації було проведення антибільшовицької пропаганди, розповсюдження серед населення забороненої літератури, підтримування зв’язків зі старшими членами підпілля, які перебували у селі.

З 1948 року до 1950 молоді патріоти періодично проводили збори, на яких вели протоколи засідань. На засіданнях вирішували питання спільних дій, а також займалися самоосвітою та самовихованням, читаючи "Історію України-Руси" М. Грушевського та інші заборонені книжки.

 Нестор Зарічний серед СУМівців

Неодноразово виготовляли і розклеювали по селах листівки, що були спрямовані проти виборів до органів радянської влади, проти вступу селян до колгоспу та проти проведення радянських господарсько-політичних кампаній, збирали дані про представників радянської влади, переховували зброю…

Підтримували хлопці зв’язки (а часто й виконували їх завдання), зі старшими членами УПА з групи "Дружба" Надяком Богданом, Крисоватим Василем (убиті восени 1950 р.) та іншими. 

Після арештів та загибелі основної частини старших підпільників відбулися значні зміни і в СУМі. Молоді патріоти рідше проводили засідання, тому що окремі з них, хоч і лишались членами спілки, почали виїжджати із села.

Так, Нестор Зарічний вступив до, кооперативно-торгової школи в Бережанах. Ярослав Чучвала – до Львівського кінотехнікуму, Ростислав Зарічний був призваний на службу в армію, туди ж мали йти Ярослав Бакалюк та Мирослав Загрійчук.

Та не судилося молодим патріотам приступити до мирного життя. За даними про існування підпільної антирадянської молодіжної організації у серпні 1951 року їх всіх одночасно у різних місцях заарештували.

Слідство з нелюдськими знущаннями тривало три місяці і, як наслідок, суд та вирок. 25–26 грудня 1951 року всі учасники організації трибуналом військ МГБ Тернопільської області засуджені на 25 років виправно-трудових таборів кожний.

Потім пішли етапи на Сибір та в Казахстан. А там, тяжка праця, напівголодний пайок. На щастя, у 1953 році вмер "батько всіх народів" і режим трохи послабився. На вимогу засуджених та їх рідних у 1955 році судову справу було переглянуто і припинено.

Ярослав Чувала помер задовго до 1991 року і похований на Івано-Франківщині. У вересні 2002 року покинув цей світ і Ярослав Бакалюк, а в 2004 – Ростислав Зарічний.

За кілька днів до 25 липня 2017 року мав би відзначати своє 84-ліття Нестор Зарічний. В останню путь Нестора Зарічного проводжатимуть 27 липня. Панахида відправлятиметься 26 липня в м. Збараж на Тернопільщині.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.