Міноборони РФ виклало в Інтернет документи з історії Південноосетинської війни. СКАНИ

На сайті Міністерства оборони Російсьої Федерації з’явився розділ "Південноосетинський розлом" зі сканами документів про російське посередництво у врегулюванні грузино-осетинського конфлікту в 1992 році.

Корпус опублікованих документів відноситься до липня—серпня 1992 року, коли в Південній Осетії за посередництвом ОБСЄ та Росії припинилося збройне протистояння між урядовими військами Грузії та збройними формуваннями Південної Осетії.

 
 

Серед опублікованих документів — акти уряду Російської Федерації, органів виконавчої влади РФ, Державної комісії з вивчення становища в Північній та Південній Осетії тощо. Вони стосуються аналізу політичної та економічної ситуації в регіоні, питань надання гуманітарної допомоги біженцям, врегулювання конфлікту та відбудови південноосетинської економіки після закінчення воєнних дій.

 
 

Цікавий факт: голової Державної комісії з вивчення становища в Південній та Північній Осетії 17 липня 1992 року було призначено теперішнього міністра оборони РФ Сергія Шойгу, який на той час займав посаду Голови Державного комітету при Президентові Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації стихійних лих.

 
 

Переглянути документи можна за посиланням.

ДОВІДКА:

Конфлікт між Південною Осетією та Грузією розпочався 1989 року, коли Південноосетинська Автономна Область у складі Грузинської РСР оголосила себе автономною республікою. Метою місцевих еліт було самовизначення осетинського народу через розрив із Грузією та приєднання до СРСР (згодом — Російської Федерації, у складі якої перебуває Північна Осетія).

Протягом 1989—1990 років тривала "війна законів". Південна Осетія задекларувала свій суверенітет, згодом проголосила себе Південноосетинською Радянською Демократичною Республікою (невдовзі перейменована на Південноосетинську Радянську Респубілку), провела вибори до своєї Верховної Ради та подала прохання до Верховної Ради СРСР про визнання себе суб’єктом федерації нарівні з іншими республіками Союзу.

Центральний уряд Грузинської РСР анулював ці рішення, а в грудні 1990 року повністю ліквідував автономію Південної Осетії, запровадивши в деяких її районах надзвичайний стан. З початком наступного року між місцевими збройними формуваннями та силами МВС Грузії розпочалися сутички, які невдвозі переросли у війну. Бойові дії припинилися в липні 1992 року внаслідок підписання угоди між Росією та Грузією в м. Сочі.

У регіон було введено Змішані сили з підтримки миру в складі грузинського, російського та осетинського батальйонів. У м. Цхінвалі розмістилася Місія спостерігачів ОБСЄ. До російського вторгення в 2008 році конфлікт залишався в замороженому стані.

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.