На Львівщині знайшли хату, в якій проходила конференція ОУН 1943 року. ФОТО

Під час обстеження лісової ділянки в околицях селища Олесько на Львівщині працівники природного парку знайшли закинуту хату, в якій у лютому 1943 року відбулася ІІІ конференція ОУН.

Про це повідомила Інформаційна агенція ZIK.

Працівники Національного природного парку "Північне Поділля" під час обстеження лісової ділянки для створення екологічно-туристичної краєзнавчої стежки в околицях селища Олесько Буського району на Львівщині побували в закинутій хаті, в якій в лютому місяці 1943 року відбулась ІІІ конференція ОУН-УПА і в якій брав участь майбутній генерал-хорунжий Роман Шухевич. 

Фото: ZIK 

Як зазначила у коментарі провідний фахівець з рекреації НПП "Північне Поділля" Мар’яна Стеблик, під час обстеження ділянки для прокладання майбутньої екостежки було зафіксовано низку об’єктів природного і штучного походження, які можуть викликати певну зацікавленість у потенційних туристів. Зокрема – історичну криницю 1927 року в околицях села Теребежі, високих форм лісові мурашники, багатолітні велетенські дуби, охайні букові лісостани тощо.

 Фото: ZIK 

Однак найцікавішим об’єктом була цегляна історична селянська хата у лісовій гущавині на території колишнього хутора Панаси.

"Саме тут, за інформацією колишньої зв’язкової УПА Ольги Сайчук (Грицини), яку переказав мешканець села Теребежі Андрій Курилко, відбувся історичний політичний форум членів ОУН-УПА. Хата, в якій у часі Другої світової проходила конференція бандерівської фракції ОУН, у досить добротному стані, під хатою – масштабний цегляний підвал і надійне склепіння стелі", – зазначила Мар’яна Стеблик.

 Фото: ZIK 

ДОВІДКА:

Третя конференція бандерівської ОУН відбувалася в селі Теребежі поблизу м. Олеська 17–21 лютого 1943 року. На ній було накреслено плани збройної боротьби ОУН проти німецьких і більшовицьких поневолювачів.

Виконуючи програмні засади Третьої конференції, ОУН конкретизувала збройну боротьбу визвольних сил, поширювала, зміцнювала й творила новітні осередки організованої збройної боротьби українського народу. Матеріали конференції стали основою розробки новітньої концепції у визвольній боротьбі на перспективу на Третьому Надзвичайному зборі ОУН 21–25 серпня 1943 року.



Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.