АНОНС: В Історичному музеї поговорять про невідомі сторінки життя останнього командира УПА

Цієї суботи запрошуємо до розмови про одну з яскравих постатей української історії - Василя Кука, останнього головнокомандувача УПА, який у 1950 р. замінив на цій посаді Романа Шухевича і став його наступником.

Лекцію проведе дослідниця історії українського національно-визвольного руху Аліна Понипаляк.

 

Життя і діяльність В. Кука оповита таємницями та міфами. Усі члени його родини мали відношення і входили до підпілля ОУН чи УПА. Двох молодших братів Василя, Іларія та Ілька, за їх проукраїнську діяльність було страчено за вироком польського суду.

Сам В. Кук мав понад десять псевдо. Найвідоміші з них: Леміш, Ведмідь, Василь Коваль. Його дружиною стала Уляна Крюченко, яка була родом із м. Дніпропетровська (нині – Дніпро). Саме в Дніпропетровську, коли В. Кук розвивав мережу оунівського підпілля на Сході України, й зародилося кохання між ним та студенткою педагогічного інституту.

Їхнє вінчання і народження сина Юрка відбулося у криївці на Львівщині. Згодом хлопчика було викрадено з родини Куків енкавеесівцями. Його виховували в радянській атмосфері, й до 13 років Юрій і гадки не мав, ким є його батьки. Проте наявність дружини не завадила радянським спецслужбам з метою дискредитації приписати Василю Куку понад 25 коханок.

Про ці та інші цікаві факти з життя останнього головнокомандувача УПА піде мова на лекції.

Субота, 10 червня, 14.00.Місце: Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2)

Прохання перед лекцією попередньо зареєструватися за формою.

Вхід до музею на лекцію - 30 грн.

Додаткова інформація за телефоном: (044) 278-48-64.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.