Перейменування проспекту Ватутіна в Києві є провокативним, — президент Єврейського форуму

Єврейський форум України та інші органіазації єврейської громади збирають підписи проти перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича в столиці.

Про це заявив президет Єврейського форуму України Аркадій Монастирський в ефірі "Громадського радіо" 4 червня.

"На мій погляд, перейменування проспекту Ватутіна на проспект Шухевича є провокативним. Ми знаємо про участь Шухевича в СС "Галичині", є фотографії, документи, але я хотів би сказати, що загалом рішення є провокативним. Можна було знайти іншу вулицю, інший проспект...", — прокоментував Монастирський.

З коментаря випливає, що Монастирський вважає, що в УПА набирали бійців через оголошення в газетах: 

"Я згоден, що радянська влада, армія тоді не рахувала людей, які загинули при форсування Дніпра, але Київ було визволено. Потім ми можемо сказати, що коли створювалася УПА (я бачив окупаційні газети того часу)  і були об’яви, що запрошували людей, які мали військову підготовку. Не можу сказати на 100%, але серед тих, хто пішов служити в УПА, були ті, хто брав участь в поліційських батальйонах під час розстрілів євреїв на західній Україні, в Києві та в інших містах", — додав він.

На запитання ведучої про конкретні дії з боку Єврейського форуму України, Монастирський відповів:

"Є вже заяви багатьох єврейських організацій. Вже збираються підписи. За три дні на сайті петицій вже зібрано більше двох тисяч підписів проти перейменування проспекту Ватутіна".

Як відомо, 1 червня Київська міська рада перейменувала проспект Генерала Ватутіна в Деснянському районі столиці на проспект Романа Шухевича.

Роман Шухевич певний час (19411942) служив у батальйоні "Нахтігаль" та 201-му батальйоні поліції, з якого дезертирував і очолив антинацистське підпілля ОУН(б). У дивізії військ СС "Галичина" Шухевич ніколи не служив.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.