28 червня 1917

28 червня – 100 років першому українському уряду. ІНФОГРАФІКА

28 червня виповнюється сто років, як у 1917-му Центральна Рада створила свій виконавчий орган – Генеральний Секретаріат – перший уряд України. .

На нього покладалося втілення у життя головного постулату Першого універсалу, ухваленого кількома днями раніше: "Однині самі будемо творити наше життя", нагадує Український інститут національної пам'яті.

До компетенції Генерального Секретаріату передавалися справи внутрішні, фінансові, продовольчі, земельні, хліборобські, міжнаціональні та інші в межах України. До його першого складу увійшло 8 Генеральних секретарів і Генеральний писар (детальний склад уряду – за посиланням).

 

Середній вік членів уряду становив 36 років. Найстаршому – Генеральному секретарю освіти Іванові Стешенку виповнилося на той час 44 роки, а наймолодшому – Генеральному писареві Павлу Христюку – 27. Очолив уряд відомий тоді в українському середовищі письменник і політик Володимир Винниченко.

Як згадував Винниченко, в основі роботи першого уряду був не примус, а моральний авторитет і довіра людей.

 

Упродовж перших місяців Генеральний Секретаріат працював у будівлі Педагогічного музею, де також відбувалися засідання Центральної Ради (нині – Будинок вчителя по вул. Володимирській, 57).

Восени 1917-го уряд отримав у своє розпорядження вільні приміщення у готелі "Савой" на вул. Хрещатик, 38.

 

Цей будинок, як і більшість забудови центральної вулиці Києва, був підірваний енкаведистами у вересні 1941-го. Тепер на цьому місці розташована будівля Київської міської ради (Хрещатик, 36).

Із ухваленням Четвертого універсалу Центральної Ради, яким проголошувалась незалежність Української Народної Республіки, Генеральний Секретаріат змінив назву на Раду Народних Міністрів.

 

До 100-річчя першого уряду Український інститут національної пам’яті підготував соціальну рекламу, яку цими днями оприлюднюємо на інтернет-ресурсах УІНП.

Більше інформації про Українську революцію 19171921 – на сайті Інституту.

Інфографіка

Соціальна реклама

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.