Росіяни вважають Сталіна, Путіна й Пушкіна найвидатнішими людьми у світовій історії - Левада-центр

Громадяни Російської Федерації вважають Йосипа Сталіна, Володимира Путіна та Олександра Пушкіна найвидатнішими людьми всіх часів і народів.

Про це свідчить опитування "Левада-центру", опубліковане сьогодні. 

На відкрите запитання "Назвіть, будь ласка, десять найбільш видатних людей усіх часів і народів?" респонденти відповіли так (у таблиці наведено відповіді, які набрали не менше 6%):

1989 1994 1999 2003 2008 2012 2017
1. СТАЛІН 12 20 35 40 36 42 38
2. ПУТІН 21 32 22 34
3. ПУШКІН 25 23 42 39 47 29 34
4. ЛЕНІН 72 34 42 43 34 37 32
5. ПЕТРО I 38 41 45 43 37 37 29
6. ГАГАРІН 15 8 26 33 25 20 20
7. ТОЛСТОЙ Л. 13 8 12 12 14 24 12
8. ЖУКОВ 19 14 20 22 23 15 12
9. КАТЕРИНА II 10 10 11 8 11 11
10. ЛЕРМОНТОВ 5 5 9 10 9 8 11
11. ЛОМОНОСОВ 20 13 18 17 17 15 10
12. СУВОРОВ 17 18 18 16 16 12 10
13. МЕНДЕЛЄЄВ 13 6 12 13 13 12 10
14. НАПОЛЕОН 6 19 19 13 9 13 9
15. БРЕЖНЄВ 6 8 12 9 12 8
16. ЕЙНШТЕЙН 9 5 6 7 7 7 7
17. ЄСЕНІН 2 3 5 6 5 7
18. КУТУЗОВ 10 11 11 10 11 12 7
19. НЬЮТОН 6 3 4 6 6 6 7
20. ГОРБАЧОВ 10 4 8 6 6 6

Опитування проведене 7-10 квітня 2017 року за репрезентативною вибіркою міського та сільського населення серед 1600 осіб у віці від 18 років і старших у 137 населених пунктах 48 регіонів країни.

Дослідження проводиться на дому у респондента методом особистого інтерв'ю. Розподіл відповідей наведено у відсотках від загального числа опитаних.

Статистична похибка при вибірці 1600 чоловік (з імовірності 0,95) не перевищує: 3,4% для показників, близьких до 50%; 2,9% для боказників, близьких до 25% / 75%; 2,0% для показників, блтзьких до 10% / 90%; 1,5 % для показників, близьких до 5% / 95%.

 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.