АНОНС: Відкриття експозиції Музею окупації Києва

Музей історії міста Києва відкриває нову експозицію філії Музею історії міста Києва — Музею окупації Києва.

Експозиція "Музей окупації Києва – критичний погляд на історію міста-столиці" новоствореного Музею присвячена ключовим етапам історії міста в ХХ ст. – від початку Української революції в 1917 р. – до 50-х років ХХ ст. 

Завданням музею та основним змістовним акцентом його експозиції є висвітлення особливостей численних окупацій Києва в період боротьби за національне самовизначення.

Ідеологія окупаційних режимів, терор, опір та колаборація, руйнування міського середовища та суспільних зв’язків – усі ці теми залишаються актуальними і в сучасній Україні.

Тому музей пропонує новий погляд на окупаційні режими, насамперед, радянський, політика якого на теренах нашої держави досі сприймається контроверсійно.

Окрема частина експозиції присвячена подіям АТО, як складова частина вікової боротьби України за незалежність і державний суверенітет

За допомогою поєднання мультимедійних засобів, фотографій та документів, особистих речей учасників подій, зразків зброї та військового спорядження, що використовувалися ворогуючими сторонами створена цілісна картина життя міста та громади в умовах окупацій.

Створення Музею окупації Києва владося реалізувати за підтримки Українського інституту національної пам’яті та Департаменту культури КМДА.

27 червня, вівторок, 14.00

Місце: Київ, вул. Славгородська (парк Партизанської слави).

Вхід вільний.

Тел. для довідок  для акредитації преси: (066) 341-11-78. E-mail: tagimasad@gmail.com.

Контактна особа: Тарас Коростильов.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.