На Київщині перепоховали червоноармійців, загиблих під час оборони Києва. ФОТО

22 червня, в день початку німецько-радянської війни, в с. Липівка Макарівського р-ну на Київщині відбулося перепоховання бійців Червоної армії, які полягли на цих землях улітку 1941 р.

Про це інформують "Макарівські вісті".

Захід організовано за ініціативи асоціації молодіжних пошукових об'єднань "Обеліск", ГО "Вертикаль", Макарівського районного Будинку культури, ТОВ "НВП "Аеротехніка – МЛТ" та редакції районного газети "Макарівські вісті".

Реконструктори, пошуківці та військовослужбовці, несучи в руках залишки бійців, пройшли ходою від церкви до братської могили.
Тут відбувся мітинг-реквієм.

Провести на вічний спокій героїв прийшли керівники району, ветерани Другої світової війни, ветерани Афганської війни, місцеві мешканці та гості села.

Фото: makvisti.com

Відкрила захід Лариса Міщенко – художній керівник Макарівського районного Будинку культури.

Представник АМПО "Обеліск" Ігор Слюсар, директор Макарівського районного історико-краєзнавчого музею Віталій Гедз та керівник історико-краєзнавчого клубу "Пошук" Роман Целованський у своїх виступах розповіли про події, що передували процесу перепоховання.

У квітні цього року поблизу с. Наливайківка представники пошукового загону ІКК "Пошук 171" знайшли рештки червоноармійців 171-ї та 81-ї стрілецьких дивізій.

Також до слова був запрошений Сергій Прокопенко, онук одного з ідентифікованих загиблих – Івана Курішка. Він розповів історію своєї родини та про те, що вже ніхто навіть і не сподівався колись отримати відомості про діда Івана.

Ветеран Другої світової війни Вацлав Янковський та в.о. Липівського сільського голови Юлія Лозко подякували пошуківцям за проведену роботу і побажали не зупинятися на досягнутому.

Далі присутні вшанували всіх полеглих у роки Другої світової війни хвилиною мовчання.

Насамкінець, під салют реконструкторів залишки бійців були перенесені до братської могили. .



Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.