Україна і Франція знімуть біографічний фільм про Анну Ярославну

Українська компанія Kinorob та французька Dadafilms анонсували початок зйомок історичної драми "Анна Київська - королева Франції" (Anna de Kiev).

Зйомки байопіку (біографічного фільму) заплановані на літо-осінь 2018 року на території Франції і України, а в широкий прокат Анна Київська вийде у 2019 році, повідомляє "Новое время".

Зараз картина перебуває на фінальній стадії написання сценарію. Уже узгоджено основний склад знімальної групи. 

Фото: nv.ua

Режисером-постановником картини виступить триразовий володар премії Сезар Ів Анжело, а оператором - Сергій Михальчук.

"Наша основна мета - створити якісний історичний фільм для широкої аудиторії, зрозумілий глядачеві і в Україні, і у Франції, і в інших країнах. Також фільм продемонструє широкій громадськості виняткову роль, яку зіграла династія Ярослава Мудрого у французькому державотворенні.

Історія княжни Анни Ярославни може стати поворотним моментом для перегляду геополітичної ролі України за останні 1000 років, що особливо актуально в умовах нинішнього повернення України в Європу і боротьби за свою ідентичність", - зазначає продюсер проекту Єгор Олесов ("Незламна", "Сторожова застава", "Поліна").

Режисер Ів Анжело. Фото: nv.ua

Сюжет фільму заснований на історичному романі французької письменниці Жаклін Доксуа "Анна Київська, королева Франції". Вона ж і написала сценарій стрічки. Це історія про київську княжну Анну - доньку Ярослава Мудрого, яка одружується зі французьким королем Генріхом.

За їх правління Франція зазнає великого розквіту. За допомогою зброї та дипломатії Генріх і Анна перемагають ворогів, розширюють свої землі і приносять на них мир і спокій.

"Історична постать Анна Ярославни сповнена величезної енергії, і сьогодні, як і 1000 років тому, приковує пильну увагу і нерідко стає предметом історичних суперечок в сучасній Європі. Наш фільм покликаний дати вичерпну відповідь щодо походження княжни Київської - королеви Франції", - наголошує продюсер проекту Оксана Мельничук.

Нагадаємо, президент Росії Володимир Путін заявив, що з одруження Анни Ярославни, середньої дочки Ярослава Мудрого, із Генріхом I у 1051 році почалися французько-російські відносини. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.