Личаківський цвинтар вкладе півтора млн у реставрацію поховань видатних діячів

Цьогоріч на Личаківському цвинтарі у Львові мають витратити майже півтора мільйона гривень на відновлення майже 30 поховань українських діячів.

Про це повідомляє "Форпост".

Наразі дають собі раду власними силами – без залучення реставраторів. На відновлення надгробків грошей із міського бюджету не беруть, а вкладають кошти, зароблені завдяки туристам, 

"Зараз почали з чотирьох надгробних пам’ятників – Дмитра Волошина, поховання родини Чучманів, далі – Івана Охрімовича і ще одного. Йдеться про очищення від моху, нашарування цементу, який був в радянський період часу. Якщо пам’ятник похилений, його треба піднести і вирівняти", – зазначив працівник музею "Личаківський цвинтар" Андрій Гузій.

Надгробок Івана Левинського почистили і відновили ще минулоріч. Професор Львівської політехніки та водночас промисловець на початку ХХ ст. займався виробництвом цегли. Частина її з іменним клеймом збереглася дотепер. Матеріал використають для благоустрою поховання.

"Із тої фірмової цегли Левинського будуть зроблені сходинки, один комплекс сходинок, другий і по периметру повністю – замість поребрика", – повідомив директор музею "Личаківський цвинтар" Михайло Нагай.

Поміж тим, щороку відновлюють по одній каплиці, що розташовані на ансамблі вхідної площі Личакова.

"Першою була відновлена каплиця Бачевських, до речі за спонсорські кошти. Другою – каплиця Кисельків. І до фінансування долучилась Львівська пивоварня. Чому пивоварня – бо родина Кисельків мала у Львові підприємство з виробництва пива. Крім того, в цій каплиці спочиває засновник львівської швидкої допомоги Стройновський. Третя каплиця, яка буде відновлена цього року – Адамських. Адамський був офіцером армії Наполеона. А згодом він також був директором закладу для убогих, тобто це був благодійник", – розповів директор Личаківського цвинтаря.

Власників цих каплиць вважають важливими громадянами у житті Львова тодішніх часів. До відновлення їхніх усипальниць долучаються спонсори.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.