Повернення до проспекту Ватутіна не буде – секретар Київради

Мер Києва Віталій Кличко підписав рішення Київради про перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича до ухвали Окружного адміністративного суду Києва про заборону подавати документ на підпис мерові.

Про це повідомив секретар Київської міської ради Володимир Прокопів у коментарі газеті "Сегодня" 13 червня. З документом можна ознайомитися на сайті міської ради Києва.  

"На даний момент рішення про перейменування проспекту Ватутіна в проспект Романа Шухевича вже підписано мером Києва. Те, що є рішення суду заборонити публікувати це рішення, у нас є управління правового забезпечення, яке буде відстоювати позицію Київради в цьому питанні", – сказав Володимир Прокопів і додав:

"Самого позову я ще не бачив. Наші юристи займаються цим питанням. Я подивлюся позов, оскільки це ще не остаточне рішення суду, а лише рішення про забезпечення цього позову. Ми його вивчимо і озвучимо свою офіційну позицію з цього питання. Але я не думаю, що це велика проблема. Повернення до колишньої назви проспекту не буде. це можливо тільки за рішенням Київради".

Нагадаємо, 13 червня окружний адміністративний суд Києва заборонив Київській міській раді подавати на підпис меру й публікувати рішення про перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича до ухвалення рішення у справі позову до Київради. Позов подали дві громадські організації: "Антифашистська правозахисна ліга" та "Єврейська правозахисна група".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.