АНОНС: Презентація спогадів діячки ОУН Марії Савчин "Тисяча доріг"

15 червня, запрошуємо на презентацію нового видання спогадів Марії Савчин "Тисяча доріг" від видавництва "Смолоскип".

У презентації візьме участь автор передмови до нового видання книжки - Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Також про роботу над виданням розкаже директор видавництва "Смолоскип", літературознавець та літературний критик Ростислав Семків. А уривки з твору зачитають молоді українські поетки.

 

Марія Савчин ("Марічка") з 1944 до 1953 років перебувала в підпіллі. Будучи дружиною Василя Галаси ("Орлана"), заступника Провідника ОУН Закерзонського краю, а з 1949 року — провідника ОУН Волині й Полісся, вона зустрічалася з багатьма повстанцями, виконувала відповідальні доручення, не раз опинялася в трагічних ситуаціях, коли вирішувалася не тільки її доля, а й доля товаришів по боротьбі.

Про бачене та пережите "Марічка" розповіла у своїх мемуарах, прагнучи максимально правдиво зобразити життя та боротьбу ОУН і УПА зсередини.

"Я почувала, — писала вона, — що доля недаремно привела мене, останнього живого свідка, у вільний світ. Вона наклала на мене важкий обов’язок — зберегти пам’ять про нашу визвольну боротьбу, особливо в кінцевий її період. Я мала все розказати й, більше того, — записати".

На презентації книгу можна буде придбати за ціною видавця - 100 грн.

Четвер, 15 червня, 18.30

Місце: Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2).

Організатори: видавництво "Смолоскип" і Національний музей історії України.

Вхід до музею на презентацію - 10 грн. Прохання попередньо зареєструватися за формою.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.