У російському Тольятті не можуть знайти капсулу з посланням комсомольців

У м. Тольятті в Російській Федерації планують відкрити капсулу часу з посланням, яку комсомольці закопали в 1967 році. Однак саму капсулу досі не можуть знайти.

Капсулу з посланням до майбутніх поколінь, яку комсомольці заклали в 1967 році на Молодіжному бульварі Центрального району міста, запланували відкрити 24 червня о 18:00 на День молоді, інформує "Август радіо". Саме цього дня виповнюється 50 років із дня закладки капсули. 

8 червня розпочалися підготовчі роботи — робітники почали шукати капсулу в основі пам'ятника, що споруджений над місцем закладки. Однак, як повідомляє місцевий портал "Волга-Ньюс", досі знайти її так і не змогли.

 Фото: tltmuseum.ru

Комунальники зняли бетонні плити та обстежили фундамент металошукачем, однак безрезультатно. 

Пам'ятник, що присвячений комсомольцям усіх поколінь, відкрили 27 жовтня 1978 року з нагоди 60-річчя ВЛКСМ. Автори: скульптор Ігор Бурмистенко та архітектор Юрій Кононов.  

Монумент являє собою прямокутну основу, на які встановлено бетонну стелу. На гранях стели — образи комсомольців різних поколінь.

 Фото: tltpravda.ru

Капсула з посланням була закладена з правого боку. На стелі є напис "Відкрити у 2017 році". 

За даними сайта "news163.ru", в закладці артефакту брали участь три роти офіцерської школи чекістів, духовий оркестр і комсомольці.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.