У Подільську на Одещині демонтували пам'ятник Котовському. ФОТО, ВІДЕО

В ніч із 9 на 10 червня в місті Подільську (колишньому Котовську) Одеської області демонтували пам'ятник червоному комкору та радянській іконі Громадянської війни Григорію Котовському.

Про це повідомляє "Український тиждень" із посиланням на місцеві ЗМІ.

За словами джерела в Подільській міськраді, масивний монумент, що стояв у центральній частині міста, біля будівлі залізничного вокзалу, знесли вночі.

 

"Кажуть, така вказівка надійшла від керівництва, оскільки в найближчі дні до Подільська приїде новий голова Одеської обласної державної адміністрації Степанов. Може виникнути питання про невиконання "Закону про декомунізацію", — сказало джерело.

Крім того, в Подільську залишається в занедбаному стані мавзолей Котовського — один з трьох на території пострадянського простору (два інших — загальновідомий Володимира Леніна в Москві, а також медика Миколи Пирогова у Вінниці).

У вересні 2016-го депутати міської ради Подільська ухвалили рішення поховати останки Григорія Котовського, які зберігаються в мавзолеї в центрі міста. Прах Котовського мали перенести на міське кладовище №1, проте рішення досі не виконане.

Котовськ перейменували на Подільськ разом із низкою населених пунктів у 18 областях 12 травня 2016 року в рамках декомунізації.

Дивіться також:

Базарська трагедія. Котовський і червоні проти петлюрівців

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.