У Київській області музею передали невідомий архів ОУН. ФОТО

26 травня Макарівському районному історико-краєзнавчому музеєю передали колекцію документів підпілля ОУН Київщини.

Сам архів знайшли в с. Ніжиловичі Макарівського району Київської області ще в 2015 році. Довгий час місцезнаходження документів було невідоме. Макарівському музеєві частину тих документів передав анонімний колекціонер. 

Фото: makarivmuseum.info 

Знахідка являє собою німецький бідон з-під спирту, який має маркування MF 26315. Але як свідчить сусіднє тавро у 1945 року він потрапив до одного з колгоспів і отримав радянське маркування.

Знахідка знаходиться в гарному стані, має незначні пошкодження від перебування у землі. На жаль, не відомий весь перелік документів, які містилися в бідоні.

 Фото: makarivmuseum.info 

Отже, музейні фонди поповнилися ножем, бритвою й дев’ятьма документами. Серед них чотири брошури: "Хто такі бандерівці та за що вони борються" (1950 р.), "Учителька" (1949 р.), "Україна погибає! Хто винуватий в цьому?" (1950 р.), "Поноволений український народе!" (1950 р.); дві листівки на основі дереворитів Ніла Хасевича й дві листівки у вигляді звернення від "українських революціонерів".

Фото: makarivmuseum.info 

Останній документ датується 1951 роком. "Звернення" набране на друкарській машинці на двох аркушах тонкого паперу. Коли папір піднести до світла то на ньому стають помітними водяні знаки "Союзпапірукртрест", "Малинська ф-ка", "Малин УРСР".

Фото: makarivmuseum.info

Стан усіх документів задовільний - тексти читаються легко.

 Фото: makarivmuseum.info

На думку працівників Макарівського історико-краєзнавчого музею, бідон належав членам групи ОУН "Бутька", яка діяла в Макарівському районі на початку 1950-х років. 

Із документів Галузевого державного архіву СБУ відомо, що саме такі пропагандистські листівки підпільники розповсюджували по селах Макарівщини.

       

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.