Невручені нагороди бійців УПА отримають їхні нащадки

"Координаційна рада з вшанування вояків ОУН та УПА" представила у Львові відновлені повстанські нагороди, які вручать нащадкам лицарів УПА.

Утім спочатку доведеться виконати велику дослідницьку роботу, адже з відомих на сьогодні 1102 Лицарів повстанських нагород, не ідентифіковано 660 осіб, повідомляє "Дивись.info".

Як відомо, учасники УПА та збройного підпілля ОУН діяли в умовах суворої конспірації і зазвичай використовували псевдо.

Фото: dyvys.info 

"У 1944 році наказом Головного військового штабу УПА було створено систему нагород і заохочень. Цими нагородами за бойові звитяги відзначали старшин, підстаршин і стрільців УПА, а також цивільних осіб, наприклад, членів підпілля, за особливий внесок у розбудову збройного підпілля ОУН та боротьбу за українську державу. Загалом є вісім повстанських нагород. Однак  більшість нагороджених так їх і не отримали. 

У нас була така можливість у 2007 році, але через брак бажання та фінансів цього не було зроблено. Але  до 75-ої річниці УПА ми хочемо все задумане втілити в життя, віднайти імена цих героїв, ідентифікувати та вручити нагороди нащадкам героїв. Якщо ж родичів також не вдасться знайти,то медалі передадуть у школи музеї, де вони нестимуть суспільно-патріотичну функцію", – розповідає кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України Микола Посівнич.

Фото: dyvys.info  

Голова правління благодійного фонду імені Петра Гудзоватого "Соловей" Андрій Гудзоватий каже, що про нагородження свого родича Срібним Хрестом Заслуги дізнався випадково.

"Я багато часу провів у пошуках інформації про батькового брата, який був одним із командирів УПА "Північ". І тільки торік випадково в Інтернеті побачив цю інформацію. Тоді ж я зацікавився цими нагородами і зрозумів, що більшість цих Лицарів ніколи не бачили своєї нагороди або їх нагороджували посмертно. Вони не носили відзнак на своїх мундирах. Відповідно і їхні нащадки про це не могли знати", – розповідає  Андрій Гудзоватий.

 Фото: dyvys.info 

Ескізи нагород для вояків УПА розробив відомий художник-графік, член ОУН Ніл Хасевич. Проте отримали нагороди лише невелика кількість Лицарів ОУН та УПА, які опинилися за кордоном. У Львівському історичному музеї зберігаються дві нагороди – Бронзовий Хрест Бойової Заслуги та Бронзовий Хрест Заслуги.

 Фото: dyvys.info 

Виготовленням нагород за ескізами, які збереглися, займається ГО "Мистецький благодійний фонд імені короля Данила".

"Для нас велика честь виготовити ці відзнаки. З Бронзового Хреста Бойової Заслуги та Бронзового Хреста Заслуги ми зробили копії. Вони абсолютно автентичні тим, які були розроблені Нілом Хасевичем", – каже співзасновник Володимир Турецький.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.