Вийшло дослідження про галицькі добровольчі полки СС

У видавництві "Мандрівець" вийшла друком нова книга Романа Пономаренка "Галицькі добровольчі полки СС. 1943–1944 роки".

Про це пише ГалІнфо.

Галицькі добровольчі полки СС – це унікальна та маловідома сторінка історії українського колабораціонізму у Другій світовій війні. Створені майже водночас із дивізією військ СС "Галичина", вони ніби перебували у її тіні та ніколи не ставали об’єктом історичної розвідки.

Через це згадані полки овіяні багатьма міфами, зокрема їх помилково ототожнюють із дивізією, хоча вона завжди була самостійною військовою одиницею.

 
Дослідження історії цих формувань дозволяє детальніше дізнатися про еволюцію німецької політики щодо українців, взаємини українських добровольчих військ СС із УПА, оборону Тернополя від Червоної армії, участь галицьких добровольців у боротьбі з польськими та французькими партизанами тощо.

Ця книжка є першим в історіографії детальним дослідженням галицьких добровольчих полків СС. Замовити її, вже відзавтра, можна буде на сайті видавнитцва. Видання проілюстроване більш, як 140 фотографіями.

Дивіться також:

Ковель: міцний горішок для радянських партизанів

В лісах під Бродами. Місцями боїв дивізії "Галичина"

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.